Connect with us

Вар'ят

Психологія

Зона комфорту: два слова, які псують життя

Будь ласка, не смійтеся – я регулярно стикаюся з такими проблемами у моїх клієнтів. Всього два слова псують їм життя побільше інфляції.

Напевно, ви чули про зону комфорту. Як правило, це поняття використовують, щоб викликати почуття провини у слухача / глядача / читача.

Мовляв, ти не хочеш прагнути до нових висот, тому що знаходишся в зоні комфорту. Ось якщо ти вийдеш із зони комфорту, то ти почнеш прагнути до нових висот. Виходь негайно або сиди і обтічні через те, що ти боїшся вийти із зони комфорту, слюнтяй!
Через це сила-силенна людей починає переживати – мовляв, ось я живу, у мене в цілому все добре, я задоволений / задоволена, але ж це зона комфорту, в ній перебувати погано, значить, зі мною щось не так, раз я сиджу в зоні комфорту, а не розвиваюся, як мені від цього позбутися?

Але бувають і гірші ситуації. Коли зоною комфорту починають докоряти людину, в якої реальна проблема – наприклад, дружину алкоголіка. Мовляв, вона живе з ним тільки тому, що це її зона комфорту (це алкоголік-то зона комфорту? Серйозно?).

Вся ця метушня навколо зони комфорту псує людям життя, тому давайте розберемося, що це таке і з чим її їдять.

Звідки взялося поняття зони комфорту

Це поняття ввела в 1995 році американка Джудіт М. Бардвік в книзі «Небезпека в зоні комфорту» (Judith M. Bardwick, «Dandger in the comfort zone»).

Книга присвячена управлінню персоналом, тому що сама Бардвік – консультант з управління (це її основна діяльність). Небезпека в зоні комфорту проста – коли підлеглим добре (вони знаходяться в зоні комфорту), тоді підлеглі, на думку Бардвік, починають працювати гірше.

Так це чи ні – неважливо. Зверніть увагу на інше – мова йде про погляд керівника на своїх підлеглих, яких він сприймає як ресурс, що дозволяє йому заробляти більше грошей. Ну, або що не дозволяє, якщо ресурс знаходиться в зоні комфорту.

Тобто мова йде про дуже конкретні ситуації і конкретний погляд на них.

Але причому тут життя конкретної людини? Чому їй обов’язково треба виходити із зони комфорту? Чому в зоні комфорту погано (і чому, якщо там погано, це зона комфорту)?

Немає відповіді. Тому, що якщо відповідати, виявиться, що до життя конкретної людини це поняття просто не застосовується.

Зона найближчого розвитку

Замість недоречного і через це шкідливого поняття «зона комфорту», ​​я рекомендую використовувати доречне і корисне поняття «зона найближчого розвитку». Придумав цей термін великий радянський психолог Лев Семенович Виготський.

Суть зони найближчого розвитку проста – це такі собі операції, які людина може робити з підстраховкою і підтримкою іншої, більш досвідченої людини. Малюк ходить, коли йому допомагає батько. Дитина їде на велосипеді, коли батько тримає велосипед ззаду, новачок веде автомобіль, коли інструктор страхує його своїми педалями.

У зоні найближчого розвитку навчання йде відносно легко і просто, прогрес постійно помітний, невдачі порівняно незначні. В результаті людина навчається і їй стає підвладно все більше і більше операцій.

Чим зона найближчого розвитку краще зони комфорту? По-перше, науковою обґрунтованістю (див. Роботи Виготського і його учнів).

По-друге, якщо із зони комфорту вам просто пропонується вийти і все, то з зоною найближчого розвитку все зрозуміло – треба подивитися, чого ви не вмієте, і визначити, що з цього ви можете зробити при підстрахуванні іншої людини.

По-третє, поняття «зона найближчого розвитку» допомагає відміряти собі правильне навантаження. Якщо стало занадто важко, якщо не все виходить, значить, ви вийшли з зони найближчого розвитку в зону розвитку далекого, куди вам заходити ще рано. Просто поверніться назад і продовжуйте займатися. І тоді зона розвитку далекого стане зоною розвитку ближнього, а потім і найближчого (оцінили гру слів?).

Так що зона найближчого розвитку набагато корисніа як термін.

Вивчена безпорадність

Ще одна проблема з зоною комфорту полягає в звинуваченні всіх, хто знаходиться в дискомфортних умовах і не виходить з них. Тим часом, людина може залишатися в дискомфортних умовах через впадання в вивчену безпорадність.

Вивчена безпорадність – це стан, доведений Мартіном Селігманом в 1967. Суть стану така – істота піддається неконтрольованому стресу і в підсумку перестає боротися. Вона не робить спроб вибратися з ситуації навіть тоді, коли вибратися можливо. Якось так виходить, що істота не бачить такої можливості.

Така поведінка виявлена у щурів, собак і побічно у людей. Побічно – тому що ніхто не дозволить такий експеримент провести з людьми, це неетично.

Ось яскравий приклад експерименту про вивчену безпорадність. Два щури знаходяться в клітках, обладнаних педалькою для подачі води. У одного щура педалька працює, а у друого – ні. Йому вода потрапляє тільки якщо перший пацюк натискає на педальку. Другий щур цього не знає і перебуває в стресі (в – підкреслю – неконтрольованому стресі). Через деякий час другий щур захворіє вивченою безпорадністю. При цьому ніяких ознак зневоднення не спостерігалося – води звірку вистачало.

Те ж саме відбувається і з жінками алкоголіків – чоловіки створюють неконтрольований стрес, і жінки занурюються в стан вивченої безпорадності. Занурюються – і не можуть піти від таких чоловіків.

Як справлятися з ситуацією вивченої безпорадності? Шукати можливості для відновлення суб’єктивного відчуття контролю над ситуацією. Це нелегко, але можливо.

Однак коли людині розповідають, що це вона, розумієш, сидить в зоні комфорту, бовдур такий, це взагалі не допомагає змінити ситуацію. Це допомагає тільки додатково навантажитися почуттям провини і сорому – мовляв, ось я який недотепа, сиджу в зоні комфорту, не можу з неї вийти, як адже це так легко.

Як бачите, ніякої зоною комфорту тут не пахне.

Разом. Зона комфорту – ненаукове поняття, введене для опису конкретного погляду в конкретній ситуації. Переносити її на життя конкретної людини досить небезпечно. Замість поняття «зони комфорту» краще використовувати поняття «зона найближчого розвитку», яке дає правильне розуміння процесів, що відбуваються. Крім того, важливо знати про вивчену безпорадність і не дорікати людей в пасивності, а допомагати знайти суб’єктивний контроль над ситуацією.

За матеріалами

Click to comment

More in Психологія

Фейсбук

Популярне

To Top