Цікаве

Завжди залишайтесь людьми!

Пропонуємо Вам добру, гарну та душевну історію про чуйних людей, порятунок тварин та справжнє диво. Розповідь ведеться від першої особи, одного з головних героїв всієї цієї ситуації.

Рано вранці мені постукали у двері. Не зовсім ще прокинувшись, йду відчиняти. За дверима стояла заплакана сусідка зі сусіднього під’їзду. Крізь сльози й схлипування, тремтячим голосом намагається щось мені розповісти, але в неї погано це виходить. Нарешті махає рукою й кличе мене, щоб йшов за нею. Нашвидкуруч одягаю верхній одяг, взуваюсь та поспішаю за ранковою гостею.  Я з нею не приятелював, знав лише, що вона розлучена та сама виховує 2 дітей: доньку та молодшого сина, причому молодший був, як тепер кажуть, дитина з особливими потребами.

Підходячи до її під’їзду, помічаю дітей, що теж заплакані стоять біля невеличкого зеленого газону, а на ньому лежить закривавлене тільце тваринки – кота.  Він був весь закривавлений, лежав нерухомо й здавалося, вже не дихав.

Ще раз вислухавши всіх учасників, цього сумного дійства, нарешті зрозумів, що кота збив автомобіль, причому водій навіть не пригальмовував її хід, хоча не міг не помітити й не почути криків та галасу.

Вислухавши їх, скинув куртку, поклав її на траву, й переніс обережно на неї постраждалого котика. Далі запропонував сусідці відвезти тваринку у ветеринарну клініку, що була якраз недалечко. Жінка відразу погодилась.

Під час того, як я ніс його до свого авто, то прямо відчував, як його болить все тіло, як важко йому дихати, як йому було погано. Ветеринар тільки кинув погляд на кота й відразу запропонував приспати тваринку, незважаючи, при цьому на ридма ридаючих дітей і їхню заплакану матір. Як йому взагалі в голову прийшло таке пропонувати, до сих пір не збагну.

Цiкаво:  Як в одну хвилину я став найгіршим родичем в світі

А далі… далі відбулося те, що не бачивши на власні очі, мабуть, би й не повірив. Кіт, почувши, й немов би, зрозумівши слова ветеринара, з останніх сил поповз по столику до малого, та поклав свою голову йому на руку, яку той простягнув до свого улюбленця.

Бачачи таке, в мене самого клубок в горлі застряг, а очі мокріти почали. Тут в мені пригадався вислів мого армійського командира – майора: “Якщо Ви готові здатись та опустити руки, то я у вас помилявся!”.

Після цього вийшов на вулицю та зателефонував своєму товаришу, що волонтерив в одній спілці, що якраз займалась порятунком та допомогою тваринам. Швиденько змальовую ситуацію й одержую від нього адресу ветклініки, що була, приблизно, в 30 хвилинах їзди. Телефоную швиденько туди й домовляюсь про те, що нас там приймуть й допоможуть. Тоді повертаюсь в приміщення, пояснюю все сусідці, беру обережно котика й везу його в клініку.  В голові весь час пульсує лише одна думка: “лише б встигнути, лише б довезти живим!”.

Коли приїхали, черговий лікар швиденько оглянув тваринку, та забрав котика в операційну.  Минуло декілька годин, аж поки лікар весь стомлений вийшов з палати та втішив нас новиною, що кіт буде жити, але потребуватиме тривалої реабілітації та хорошого догляду.

Відійшовши та поговоривши з ветлікарем окремо, зрозумів, що все це обійдеться кругленьку суму, якої у самотньої жінки звичайно не було. Тоді я відправив її з дітьми в сусіднє кафе, а сам домовився про точну суму оплати та її терміни, вирішивши взяти весь фінансовий тягар на себе.

Цiкаво:  Чекаю на вихідних твоїх батьків. Нехай приходять на оглядини!

Коли я пішов відвозити змучених жінку з дітьми додому, вперше за цілий день побачив несміливі посмішки на їх обличчях й це було найкращою винагородою і моментом цього дня.

На роботу в цей день я так і не потрапив й просидів весь вечір вдома у роздумах. про все те, що трапилось цього важкого й виснажливого дня.

Кіт провів в клініці 2 місяці замість очікуваних 2 тижнів, весь цей час я справно оплачував їх послуги й навідував тваринку. Бачив. що йому важко, але був впевнений, що він видряпається, що воля до життя й любов його господарів йому допоможе.

Далі тривало життя, робочі будні, те та се, я спочатку здав, а потім продав квартиру та переїхав жити в інше місто.

Але нещодавно я повіз двох своїх пухнастих улюбленців на планове щеплення й зустрів там дівчину-ветеринара. Я не впізнав її, але вона мене впізнала, та пригадала всю цю історію. Виявилось це була та сама заплакана дівчинка й цей день вирішив й повністю вплинув на її життєвий вибір.

А головний герой нашої оповіді – кіт, досі живий й мешкає разом з мамою дівчини та її братиком. Він вже постарів, дещо шкутильгає після складної операції, але до сих пір дуже їх любить, а вони люблять його.

Дівчина показала мені фото, де вони всі радісні та усміхнені й котик також. Всім радості, добра та любові! Й завжди залишайтеся людьми!

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20