Саморозвиток

Якщо ви хочете стати в чомусь кращими, просіть не про критику, а про поради

Всі ми хочемо стати кращими в тому, чим займаємося – та й в тому, хто ми є, якщо вже на те пішло. Повірте, сучасна багатомільярдна індустрія «самовдосконалення» виникла зовсім не на порожньому місці. Так що питання навіть не в тому, чи хочемо ми стати кращими, а в тому, як нам стати кращими найбільш швидко і ефективно.

Дослідники з Гарвардської Школи бізнесу вважають, що вони цілком можуть вам у цьому допомогти.

Наприклад, уявіть, що вам доручили провести ключову презентацію нового продукту перед керівництвом. Швидше за все, ви звикли вважати, що, якщо хочете поліпшити вміння створювати подібні презентації, вам варто попросити тих, хто був вашою аудиторією, про конструктивну критику. Звучить логічно, чи не так?

Але вчені з Гарварду прийшли до висновку, що це дуже проблемний і далеко не найефективніший підхід. Найчастіше критика виявляється занадто розпливчатою, щоб бути корисною. І коли ви просите про критику людей, спочатку налаштованих до вас прихильно, найчастіше вони просто не хочуть вас ображати, навіть якщо ви щось зробили не так, і не говорять те, що думають насправді. Така вже природа людини. Але в даному випадку ця природа не сприяє розвитку, а, навпаки, заважає вам розпізнати власні слабкості і недоліки.

Саме тому дослідники вважають, що якщо ви хочете стати в чомусь кращими, то замість того, щоб просити оточуючих про критику, варто попросити їх про пораду.

В одному з досліджень, проведених в Гарварді, дослідники попросили 200 учасників оцінити резюме, подане на певну вакансію, при цьому частину учасників просили покритикувати його, а частину – дати кілька корисних порад. Ті, кого попросили покритикувати резюме, були дуже розпливчасті в своїх формулюваннях, і істотно применшували недоліки в резюме, а то і зовсім замовчували про них, розхвалюючи його позитивні сторони.

Ті ж, кого просили про поради, давали куди більш критичні відгуки. Люди, яких попросили про поради, в середньому вказали на третину більше областей для поліпшення і дали на 56% більше порад про те, як саме це можна зробити.

Крім того, всі дослідження дозволили розпізнати ще одну проблему, яка виникає, коли ви просите не поради, а критики, і вона пов’язана з оцінкою вашої діяльності.

Уявіть, що ви тільки що завершили ту саму презентацію, про яку ми говорили на початку статті. Ви виключаєте ноутбук і проектор, сходите зі сцени і просите когось із аудиторії оцінити презентацію і трохи її покритикувати. Знаєте, що станеться далі? Обрана вами людина зробить саме те, про що ви її попросили – вона буде оцінювати і критикувати виконану вами роботу, але, цілком можливо, навіть не спробує уявити, як би ви могли покращити її в майбутньому. Здебільшого її коментарі будуть обмежуватися її думкою про те, наскільки добре (або погано) ви щось зробили, адже ментально людина вам вже виставила, немов учитель в школі, певну оцінку. А щодо того, щоб щось поліпшити… Це ви вже самі розберетеся.

Але якщо замість цього ви попросите її про пораду, так як вам хочеться надалі навчитися робити презентації краще, це змушує співрозмовника задуматися зовсім про інше. Він дійсно може дати вам кілька слушних порад про те, як ви можете, скажімо, змінити подачу матеріалу, щоб презентація стала зрозумілішою. Прохання про корисну пораду в будь-якому випадку говорить людині про те, що наш розум відкритий для цієї поради, і йому не варто дуже вже щадити наші почуття.

А ось коли ми просимо оцінити нашу роботу, часто ми робимо це перш за все тому, що нам хочеться підтвердження власної значущості, і людина, до якої ми звертаємося, знає це на підсвідомому рівні. Природно, що в багатьох випадках вона доносить до нас цю критику максимально м’яко, а то і зовсім упускає ключові моменти. Коли ви просите про пораду, це показує співрозмовникові, що ви свідомо послабляєте свій ментальний захист заради того, щоб стати кращими, і тому вона вкладає в свої поради більше енергії і специфіки, бажаючи допомогти вам в цьому (до того ж вона знає, що ви не перейде в глуху оборону і не станете виправдовуватися).

Правда, у всьому цьому є одне «але». Якщо ви по чиємусь проханню вирішуєте стати коучем цій людині, вам не варто відразу ж і з ходу переходити в режим видачі максимальної кількості порад, навіть якщо вас просять саме про поради. Недарма ж у більшості класичних методиках коучингу йдеться, що вам потрібно задавати своїм учням навідні запитання, які допомагають визначити їх власний погляд на певні речі, а не нав’язувати їм відразу ж ваш через поради.

За матеріалами