Психологія

Якого кольору заздрість?

Нещодавно мені довелося спостерігати таку картину. У пісочниці грались двоє хлопчаків. Гра не клеїлася: хлопці ніяк не могли поділити іграшки. Точніше, один постійно забирав іграшки у другого. Той же після кількох невдалих спроб відвоювати своє заспокоювався і продовжував гратись з тими, що у нього залишалися. Але його «товариш» не вгамовувався.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

Неподалік сиділи матері хлопчаків і про щось невимушено розмовляли. Мама «активного хлопця» жодного разу не спробувала зробити зауваження своєму синові, навіть навпаки – пишалася його дитячими витівками. Мовляв, в житті потрібно вміти постояти за себе. Поведінку свого сина, вона, мабуть, кваліфікувала саме так. Друга спробувала було їй заперечити, але її перервав раптовий плач її сина. Малюк, не витримавши молодечого напору товариша по грі, просто розридався. В руках він тримав свою улюблену іграшку, яка тепер була поламана. На що мама забіяки сказала: «Діти, що з них візьмеш».

«Стривайте-стривайте, – внутрішньо обурилася я. – Сьогодні цей малюк безкарно зламав чужу іграшку тільки тому, що у нього такої немає, а в дорослому віці, він так само безкарно зламає чужу долю. Просто через заздрощі: «Як же так – чому у тебе є, а в мене немає? Чим я гірший?».

Є такий вислів: «Немає заздрості чорної, немає заздрості білої. Є одна заздрість – кислотно-зеленого кольору». Хто хоча б раз стикався в своєму житті з цим пороком, знає, про що йдеться. Отже, заздрість – це хвороба і ось її симптоми.

Заздрість знищує. Вона виснажує, калічить, принижує і того хто заздрить і того, кому заздрять. Людина, з’їдаючись заздрістю, постійно сердиться на інших за всі свої невдачі.
Заздрість нескінченна. У заздрості немає дна. Як море не наповнюється затонулими кораблями, так і заздрісна людина ніколи не заспокоюється. Адже завжди знайдеться хтось красивіший, більш успішний, багатший, та й просто щасливіший, ніж він.

Заздрість робить людину споживачем. Раз тобі пощастило і у тебе є гроші, зв’язки, ти повинен зі мною ділитися. Ось якби у мене це було, я б, безсумнівно, тобі дав. Ну, а оскільки у заздрісника, за його словами, нічого немає, то він нікому нічого не винен.

Заздрість позбавляє здатності об’єктивно мислити. Людина, яка заздрить, не в змозі об’єктивно оцінювати свої здібності і можливості. Вона категорично відмовляється приймати реальний світ. Вона свято вірить, що в іншого щось виходить просто тому, що йому щастить, причому незаслужено. Заздрячи чужому «везінню», людина завзято ігнорує важку працю того, кому «пощастило».

Заздрість вимотує. Людина витрачає занадто багато енергії на негативні емоції, не залишаючи місця для позитивних.

Заздрість робить людину слабкою. Заздрісна людина йде на поводу у своїх почуттів. Вона постійно перебуває в хворобливому стані афекту: скаржиться, плаче, скаржиться на обставини. Її самоїдство змішане з ненавистю до людей.

Заздрість викликає почуття провини. У житті заздрісник часто грає роль мученика, який страждає від почуття несправедливості. Змушуючи більш успішних, на його погляд, людей відчувати себе винними, він відновлює вселенську справедливість.

Заздрість позбавляє здатності радіти. Все хороше сприймається як саме собою зрозуміле, а погане – як невинне прокляття. Заздрісні люди не вміють по-справжньому радіти ні своїм, ні чужим успіхам.

Отже, якщо заздрість – це хвороба, значить, її потрібно лікувати. Чи це можливо? Так, якщо заздрісна людина подивиться на світ об’єктивно. І тоді, на свій подив вона побачить, що:

• є люди більш гідні, талановиті і працьовиті, ніж вона сама;
• є обставини, менш сприятливі, ніж у неї;
• успіхи інших найчастіше – заслужені;
• достаток і щастя оточуючих – не перешкода її благополуччю.

І ще можна повністю вилікуватися від заздрості, якщо навчитися радіти чужим успіхам.

І, нарешті, хочу побажати всім читачам, і собі в тому числі: нехай на нашому життєвому шляху заздрість зустрічається якомога рідше.

За матеріалами