Психологія

Як впоратися з відчуттям власної непотрібності

Як ми визначаємо, потрібні ми комусь чи ні? Можливо, те, що ми приймаємо за “потрібність”, – всього лише таємне прагнення скористатися нами. Щоб побороти почуття своєї непотрібності, можна просто розвернутися на сто вісімдесят градусів і йти в іншу сторону – до тих, кому ти потрібен.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

Як зрозуміти, кому ви все-таки потрібні? Як стати потрібним для конкретного кола осіб і чи варто це робити? Ось ще один популярний запит. Як «побороти відчуття»? Що за формулювання взагалі таке?! А ніяк. Навіщо «бороти»… відчуття? Треба спробувати прибрати його джерело.

Я сів на цвях. Як побороти відчуття болю в сідниці? Встаньте з цвяха.

Як побороти відчуття власної непотрібності?

Ну, треба розвернутися і йти в іншу сторону – до тих, кому ти потрібен. І хоча б на перших порах не стукати поки в віконце тих, поруч з ким ви гостро відчуваєте власну непотрібність.
Може, ви їм і правда вже більше не потрібні? Або і ніколи і не були потрібні? Або ви пропонуєте їм те, що їм не потрібно, а те, що їм потрібно, ви як раз і не пропонуєте?

Давайте з цими архетипними випадками розберемося!

Але попередньо вирішимо, як швидко розвернутися, піти геть і дійти до тих, кому ти потрібен.

А кому ти взагалі потрібен / потрібна? Та тим, кому явно гірше, ніж тобі. Кому навіть ти допомогти можеш. Без всяких особливих умінь і засобів.

Наприклад, ви можете почати годувати бездомних кішок в своєму дворі. А ще краще з часом їх стерилізувати і трохи підлікувати, хоча б від кліщів, бліх та глистів – однією піпеткою одночасно. Раз на чотири місяці.

Що ні? Так, я не зрозуміла… Ви – страждаєте – від відчуття власної непотрібності або я, як завжди, помилилася і не так вас почула?

Гаразд, давайте не кішок. Давайте ви скопаєте маленьку грядку біля свого під’їзду і посадите там квіти. Грядці буде приємно. До цього там тільки гидота всяка лежала і пачки від сигарет. Знову – ні? А підлогу помити в під’їзді? Такий фітнес, знаєте… знову ні.

Звичайно, я помилилася. Я все зрозуміла. Ви хочете бути потрібною не комусь там взагалі, а конкретним людям, тим, кого ви намітили в свої жертви. Ні, ви насправді не хочете бути «потрібною». Це лукава риторика демагога.

Якщо називати речі своїми іменами, то хочете ви бути тираном, деспотом, хочете ви нав’язувати своє лідерство, свій курс і свій тотальний контроль конкретним персонам. Під приводом «потрібності» і «турботи про цих недотеп», ви хочете ввести до них свої війська і танки і анексувати нещасну територію їх квартири.  Такий маленький латиноамериканський диктатор. Це ви.

До речі, ви можете стати потрібною. Навіть ось цим людям.

Станеться це рівно тоді, коли ви почнете їм потихеньку давати те, чого хочуть і чого потребують вони.

Якщо ця логіка не викликає заперечень, тоді зробимо висновок:

Непотрібною рано чи пізно завжди відчує себе така людина, яка ніколи не робить для оточуючих людей нічого їм потрібного, а завжди робить для них тільки непотрібне або, що ще частіше, дуже шкідливе і неприємне. В кінці-кінців, можна викликати таку до себе огиду, що від вас їм буде потрібна… тільки квартира.

А тепер робимо різкий розворот на 180 градусів, тому що з цим ви вже все зрозуміли. Переходимо до іншого кейсу.

Страшна історія про те, як кішці «дуже потрібна» мишка

Ось тепер уявіть собі (це важливо!), що ви гостро відчуваєте власну непотрібність в тому оточенні, в якому ви зараз знаходитеся і спілкуєтеся.

Вами як ніби незадоволені. Вами як ніби розчаровані. Ви неначе прямо не розумієте, – що їм від вас потрібно. Ви даєте їм якісь чудові речі, але вони їм не потрібні. Їм потрібно від вас зовсім інше. Вони бісяться. Вони втрачають терпіння. Такими ви їм не потрібні. Вони вам це демонструють. А ви відчуваєте свою непотрібність в цьому колективі.  А якими ви їм потрібні?

Тут є два варіанти:

• або ви їм потрібні – запечені в рукаві під майонезом,
• або – такими, що йдуть разом з ними на їх страшну «справу», не заперечують, що прийняли їх правила гри, «замазались» їх брудом, їх злочином, їх падінням, їх общаком.

В такому випадку «відчуття власної непотрібності» – це дуже добре.

Насправді, це попереджувальне відчуття (м’яко кажучи – «непотрібності») тієї компанії, в яку ви ненароком потрапили.

Отже, як тільки ви відчули симптом «відчуття своєї непотрібності», відразу ж ставте собі два тестових питання:

  1. А що я роблю не так для цих милих людей? Чого вони від мене хочуть?
  2. В яку мерзенну компанію мене хвацько занесло? Чого вони від мене хочуть?

Якщо ви не вмієте спілкуватися з людьми, копайте грядки. Скопавши десяток грядок і виростивши сто петуній, ви зайдете з іншого ходу в шукане і блаженне відчуття:

Я – потрібен!

За матеріалами