Слово “усвідомленість” увійшло в моє життя шість років тому завдяки студії театру імпровізації “Чорний квадрат”. Саме там нас вчили, що нічого не можна робити на автоматі і рутинно, все повинно бути завжди і повністю під контролем свідомості. Тобто ситуацій “чи вимкнула я праску?” або “чи зачинив я двері/машину?” не повинно в принципі виникати ніколи завдяки тому, що ви точно знаєте, чи вимкнула/чи зачинив, коли і як саме це було зроблено.

При цьому з усвідомленістю у мене завжди була певна ворожнеча. Дівчачі метелики думок і мрій весь час несли невідомо куди, іноді вельми надовго. Я не могла ні молитися, повністю фокусуючись на молитві; ні медитувати – думки-окупанти лізли в голову з усіх боків. Так було завжди. Починаючи зі школи і досі, коли я живу календарями, записами, нагадуваннями й іншими спробами зібрати себе докупи.

Будучи ось таким абсолютно розкиданим все своє життя, я, нарешті, доросла до курсу навчання медитації віпассана – найдавнішої техніці медитацій буддизму. Перші згадки про неї з’явилися ще 2500 років тому, а саме слово означає “бачити життя, як воно є”.

Я пройшла курс, горда цим і хочу поділитися з вами висновками, які я зробила після:

  1. Наш мозок абсолютно не сприймає управління. Наскільки він сам по собі, я зрозуміла тільки завдяки курсу. Як тільки я намагалася почати медитувати, несподівано виявляла, що в одній частині мозку я згадую зустріч з коханим, в інший жваво продовжую вже давно забуту дискусію з шефом, а в третій танцюю в клубі під приголомшливий рок-н-рол.
  1. Все у нас в голові: всі прив’язаності, всі залежності. Знаєте, чому? Дивіться вище. Мозок ненавидить будь-який контроль. Як тільки ви спробуєте, зауважте, не домовитися з ним, а керувати ним, він такий знизує своїми мозковими плечима, що, мовляв, ти не хочеш битися головою об стіну, тому що Вася вирішив, що Маша йому зручніше? Ну добре. Давай придумаємо іншу причину биття. І це стосується абсолютно будь-якої причини.
  1. Медитація віпассана неможлива без медитації анапана – методу тренування мозку підкорятися господареві. Тільки практикуючи анапану, я зрозуміла, наскільки мій мозок привчений гуляти сам по собі і як важко заспокоїти все, що там в ньому відбувалося без моєї участі. Так от, у будь-якій незрозумілій, гострій, дратівливій ситуації потрібно закрити очі, зосередитися на диханні у себе під носом. Кілька посилених вдихів і видохів, з відчуттям дотику повітря і повторювати про себе “вдих – видих” і ситуація може здатися (реально, найімовірніше так і буде) зовсім не такою, як здавалося раніше. Тому що…
  1. Насправді, все не так, як насправді. Люди надають собі занадто великого значення. Нікого взагалі не хвилює, у що ви одягнені, що ви їсте й інше, якщо це не зачіпає зони їхніх особистих інтересів. Ви у вас в голові і в реальності можете бути не однією і тією ж людиною.
  1. Одна з основних обітниць при проходженні курсу – шляхетне мовчання. Ця свята обітниця повинна бути головною обітницею у житті. Не треба давати порад, якщо їх не просять. Не пропонуйте ваших відповідей, якщо вас не питають. Не потрібно висловлювати свою думку, якщо нею ніхто не цікавиться. Не варто обговорювати інших людей і обставини їхнього життя. Але! Компліменти робити можна і потрібно, особливо, коли їх від вас взагалі не чекають.
  1. Терпіння – головна сила медитувальника, та й не тільки. Тому що “Everything comes to those, who can wait long enough (все приходить до того, хто вміє чекати)”. Так сказав Стівенг Кінг. Якщо довго сидіти на березі річки, то можна побачити, як повз тебе по воді пропливає труп твого ворога (стародавня китайська приказка).
  1. “Увага управляє реальністю”. Схоже, майстер Йода із “Зоряних воєн” був буддистом, тому що саме буддисти тисячі років тому усвідомили і постановили, що увага або, якщо зовсім точно, усвідомленість, у всьому і скрізь – це головна мета того, хто медитує. Саме увага – перший з чотирьох ступенів пробудження.

Мій основний висновок: повна усвідомленість необхідна для того, щоб ми завжди були в курсі: де ми, хто ми, які наші цілі, як і для кого ми їх досягаємо.

Користуючись п’ятим правилом, радити нічого не буду. Наскільки цей шлях потрібен вам – вирішувати тільки вам. Навіть якщо ви, прочитавши цю колонку, приймете якесь рішення або зробите свій висновок – це вже буде означати, що я пройшла курс не тільки для себе і не зовсім даремно.

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!