Психологія

Як розплутати вузли життя

Не можна раз і назавжди написати для себе сценарій свого життя. Якщо він на початку і пишеться так, то все рівно з часом вносяться коректування, виправлення, уточнення. Життєвий шлях складний, непередбачуваний і цікавий. І на різних етапах ми можемо переглядати свої цінності і цілі.

Підписуйся на "Психологія та Саморозвиток" у телеграмі!

Життєвий шлях – аж ніяк не пряма лінія… Ця лінія складається з окремих відрізків – етапів. Етапи ж відділені один від одного кризами. Кризи – вузлові моменти життєвого шляху, що символізують перехід від одного етапу до іншого.

Навіщо вони потрібні всі ці етапи, кризи? Невже не можна взяти відразу все добре спланувати і прожити життя рівно, без вузлів-криз?

Ні, не можна. Неможливо раз і назавжди написати для себе проект свого життя. Якщо він навіть спочатку і пишеться так, то все рівно з часом доводиться його коригувати. Уточнювати. Змінювати. Коротше, займатися ревізією свого життєвого шляху. Як любить повторювати мій друг і прекрасний терапевт Борис Дробишевський: «Життя багатше за наші плани!» І я з ним згоден)

Ті цілі-завдання, які ставить собі людина, з часом вичерпують себе. Одні завдання виявляються нею вирішені, інші перестають бути актуальними і вже не вимагають рішення.

Логіка життя така, що жива людина «виростає зі своїх колишніх одежинок» і у неї з’являється потреба «скидати свою стару шкіру» – міняти свій звичний образ Я, свою усталену ідентичність.

І людина виявляє, що її колишні важливі для неї потреби втрачають свій енергетичний заряд. Те, що ще тягло-манило вчора, сьогодні стало нецікавим. Якщо і продовжуєш це робити, то швидше за звичкою, без драйву. А якщо і далі робити це на автоматі, нічого не помічаючи, не чуючи, то з життя йде енергія і радість. Зате приходить апатія і нудьга. І все частіше і частіше доводиться включати “режим Треба!” – вмовляти себе, підстьобувати, змушувати…

І людина, якщо вона ще «жива», помічає це, і все частіше і частіше починає ставити собі такі питання:

  • Хто я?
  • Який Я?
  • Навіщо я?
  • Чи подобається мені моє життя?
  • Чи моє це життя?
  • Чи так Я живу, як хочу?
  • І чого взагалі Я хочу?
  • Чи з тією людиною Я живу?
  • Чи займаюся Я, чим хочу?
  • Чи роблю Я те, чого хочу? Якщо Я говоритиму про щось, чого хочу? Чи хочу Я то, чого хочу?

Якщо людина задає собі ці питання – то значить прийшов час кризи життя. А криза життя – це одночасно і ціннісно-смислова криза, і завжди криза ідентичності. Це час відкриття можливості для народження нового Я.

І цей час перегляду-уточнення для Людини своїх життєвих цінностей. Ті цінності, які очолювали рейтинг в її ціннісній шкалі, перестають бути такими. Вони повинні будуть зміститися нижче і поступитися місцем іншим цінностям.

І для Людини настає той самий час, коли потрібно все відкласти і зайнятися переглядом своїх життєвих цінностей – всього того, що буде для нього «паливом» протягом наступного відносно спокійного періоду життя. Того, що відкриє доступ до її нової внутрішньої енергії – енергії для постановки нових цілей, для вирішення нових завдань. Саме з цих цінностей виростуть нові життєві смисли і намітяться мети-завдання для їх реалізації. І тоді життя знову наповниться енергією і радістю!

І так до наступної життєвої кризи-вузла.

А там – все знову спочатку: усвідомлювати, переосмислювати, переоцінювати, змінювати…

Таке життя…

Можна, звичайно, і не міняти нічого. Але тоді – застій і «нежиття».

Доживання…

І тут вирішувати кожному.

За матеріалами