Психологія

Як розібратися в своїх емоціях?

«Фундаментальні» емоції, які визначають основні – це інтерес, радість, здивування, страждання, гнів, відраза, презирство, страх, сором. З сполук фундаментальних емоцій виникають комплексні емоційні стани, такі як, наприклад, тривожність, що поєднує в собі страх, гнів, провину й інтерес.

Інтерес є виключно важливим видом мотивації в розвитку знань, навичок, інтелекту. Інтерес – це єдина мотивація, яка може підтримувати щоденну роботу нормальним чином. Він необхідний для творчості. Інтерес розглядається як одна з фундаментальних вроджених емоцій і вважається домінуючою з усіх емоцій у нормальної, здоровї людини. Передбачається, що саме емоція інтересу є постійною в свідомості і що саме вона разом з пізнавальними структурами і орієнтаціями спрямовує сприйняття, пізнання і дію. Емоція інтересу підтримує дослідження, вивчення і конструктивну діяльність, міжособистісні і сімейні відносини, інтерес важливий для розвитку вміння та інтелекту індивіда, відіграє провідну роль у розвитку і формуванні особистості.

Радість – позитивна емоція, що характеризується відчуттям впевненості, задоволеності і особистої значущості. У зв’язку з тим, що почуття радості гармонізує стан людини, насичуючи її самозадоволення, задоволеністю навколишнім світом і світобудовою в цілому, емоція ця, з об’єктивних причин, є відносно короткочасною, схильною до заміни іншими емоційними станами.

Радість має велике значення в життєдіяльності людини, полегшуючи і посилюючи соціальні зв’язки, тим самим, збільшуючи адаптаційні характеристики особистості і позначаючи звільнення від негативної стимуляції і напружених станів.

Подив – не має чітко вираженого позитивного або негативного знака. Це емоційна реакція на раптові обставини. Подив гальмує всі попередні емоції, спрямовуючи увагу на об’єкт, який його викликав, і може переходити в інтерес. Подив породжується різким збільшенням нервової стимуляції, його зовнішньою причиною є раптова і несподівана подія. Ця емоція триває недовго, супроводжується відчуттям відсутності думок і почуттям невизначеності. У строгому сенсі здивування не є ні позитивним, ні негативним.

Страждання – важлива фундаментальна, яскраво негативна емоція, що грає значну роль в еволюції людини і продовжує виконувати важливі біологічні та психологічні функції.

Відчуваючи страждання, людина може відчувати самотність, ізольованість, відірваність, поразку і відчуття знедолення, як справжнє, так і уявне, а також невдоволення собою і безсилля. Страждання – найбільш поширена негативна емоція, що є домінуючою при горі і депресії, що може служити конструктивним цілям, мотивуючи активну діяльність.

Однією з причин гніву є почуття фізичної і психологічної перешкоди – фізичні перешкоди, правила, закони чи власна неспроможність. Якщо перешкоди незначні або неочевидні, безпосередня реакція може в гніві і не виражатися, однак якщо щось справді заважає досягненню бажаної мети, гнів рано чи пізно обов’язково виникне. Низькі рівні гніву можна придушувати протягом тривалого часу, що пов’язане з відомою шкодою для здоров’я і з ризиком крайнього вибуху. Інші причини гніву включають в себе особисту образу, переривання ситуацій інтересу або радості, обман, примус зробити щось проти бажання. Ці причини викликають гнів у багатьох людей, хоча існують інші, індивідуальні та залежні від рівня розвитку причини гніву.

Гнів змушує відчувати сильну напругу і супроводжується сильним почуттям імпульсивності.

Відраза – це негативний емоційний стан, що викликається об’єктами (предметами, людьми, обставинами і ін.), зіткнення з якими (фізична взаємодія, комунікація в спілкуванні та ін.) вступає в різке протиріччя з ідеологічними, моральними або естетичними принципами чи установками суб’єкта. Відраза, як і гнів, може бути направлена на самого індивіда, знижуючи самооцінку і викликаючи самоосуд.

Презирство – це негативний емоційний стан, що виникає в міжособистісних взаєминах і породжений неузгодженістю життєвих позицій, поглядів і поведінки суб’єкта з аналогічними категоріями, притаманними об’єкту почуття.

Почуття презирства – це почуття переваги над будь-ким, цілою групою або предметом.

Страх є найбільш небезпечною з усіх емоцій. Але страх не є тільки злом. Він може служити попереджувальним сигналом і змінювати напрямок розумових процесів і поведінку. З еволюційно-біологічної точки зору страх може посилювати соціальні зв’язки, включати колективний захист. У сучасних цивілізаціях існує все більш зростаюче число об’єктів, подій, умов і ситуацій, які лякають або можуть бути страшними. Розуміння страху не позбавляє від небезпечних або страшних ситуацій, але воно може забезпечити додаткову міру контролю над цією емоцією. Страх може уповільнити мислення, зробити його більш вузьким. Він призводить до напруження м’язів, а при страху суб’єкт може остовпіти і стати зовсім нерухомим. Страх дуже сильно скорочує число ступенів свободи в поведінці.

Сором – негативний емоційний стан, що виражається в усвідомленні невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням оточуючих, а й власним уявленням про належну поведінку і зовнішній вигляд.

Поведінка людини значною мірою залежить від її емоцій, причому різні емоції по-різному впливають на поведінку. Стенічні емоції – підвищують активність всіх процесів в організмі, астенічні – їх гальмують. Стенічними, як правило, бувають позитивні емоції: радість (задоволення), радість, щастя, а астенічними – негативні: незадоволення, горе, печаль.

За матеріалами