З чим можна порівняти гнів? З раптовим вибухом великої сили? Чи зі сходженням снігової лавини, що руйнує все на своєму шляху?

Напевно, кожен з нас так чи інакше мав справу з власним гнівом, коли напруга всередині настільки велика, що витримувати її просто не сила. І ти вибухаєш. Крики, звинувачення, претензії, бажання щось розбити чи зруйнувати, вдарити, відштовхнути, вкусити, подряпати.

Одним словом – розрядитися, щоб нарешті зникло всередині це нестерпне відчуття напруги, а можливо, незадоволення, страху, відчаю.

Справа в тому, що гнів сам по собі – це лише вершина айсбергу. Насправді гнів – один із найбільш древніх механізмів захисту. Йдеться про тривалі ситуації, коли ви змушені практично постійно відчувати сором, провину, образу, заздрощі чи ревнощі, не маючи можливості якось вплинути на перебіг подій. Тоді, щоб не виснажитись остаточно, ви вибухаєте гнівом, емоційно розряджаючись. Цей механізм захисту  дозволяє відновлювати порушені кордони, захищати власну гідність і чітко показувати іншим, що щось не те відбувається у стосунках.

Давати собі раду з власним гнівом, не руйнуючи себе та інших та не виснажуючись боротьбою з самим собою, значно простіше, коли розібратись в причинах його виникнення: відважитись зазирнути, що ж насправді приховує вершина айсбергу.

Якщо ви раз по раз відчуваєте, що ось-ось готові злетіти з катушок і вибухнути гнівом стосовно до будь-кого – рідних, співробітників, друзів, – спробуйте поставити собі кілька запитань:

  1. Якими були мої очікування стосовно дій іншої людини, на яку спрямований мій гнів, або того, як мала б розвиватись ситуація?
  2. Наскільки я приймаю право іншого на свободу чинити так, як він (вона) вважає за потрібне, особливо тоді, коли це не збігається з моїми власними бажаннями?
  3. Наскільки мої очікування є реалістичними?
  4. Чи зобов’язана інша людина задовольняти мої бажання? І чи не занадто сильно я їх переоцінюю? Наприклад, чоловік повертається з роботи о восьмій годині, бо так в нього склались обставини, а дружина очікувала його на годину раніше, бо такою була їх домовленість ще з ранку. Для неї це може стати приводом до того, щоб почати гніватись і висувати претензії – ти не цінуєш мене, не рахуєшся зі мною, тобі наплювати на свої обіцянки і так далі. Хоча, по факту, наскільки ця ситуація була серйозною? І чи, можливо, були інші способи “розрулити” її? Або іншими словами, чи не перебільшує дружина провину чоловіка перед нею?
  5. Якими є наслідки мого гніву: для мене і для оточення? Чи можу я компенсувати їх, і якщо так, то як?
  6. Чи можу я змінити свої очікування? Якщо ні, то що мені заважає це зробити?
  7. Яким іншим способом я можу зняти напругу всередині? Крім таких традиційних методів зняття напруги, як фізична активність та творчість, можна відверто поговорити про свої потреби та очікування, почуття та емоції, саме з тим, з ким це потрібно зробити. Можливо, прийняти важливі, але не прості для себе рішення, які вже давно чекали свого часу, викинути якийсь непотріб зі свого життя, який вже давно віджив своє, та започаткувати новий етап. Просто прислухайтесь до себе.

Для кращого результату відповіді запишіть і проаналізуйте.

І завжди майте на увазі, що гнів – це лише енергія. Як ви вирішите скористатись нею – чи руйнувати когось і себе, чи захищати свої кордони, чи будувати щось нове, – залежить лише від вас.

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!