Саморозвиток

Як правильно критикувати себе?

Наскільки ясно люди розуміють свої помилки, видно з того, що, розповідаючи про свою поведінку, вони завжди вміють виставити її в благородному світлі, – Франсуа Ларошфуко.

Самокритика – це здатність людини об’єктивно сприймати себе, свої слова і вчинки, бачити і виправляти власні помилки. Наявність самокритики – ознака психічно зрілої і схильної до самоаналізу та самовдосконалення особистості.

Деякі люди, не досвідчені в тонкощах психології, ототожнюють самокритику з самоїдством, похмурим самокопаннням і подібними негативними звичками, породжують відчуття провини і безвиході. Самоїдство – це зовсім інше, а саме постійне самозвинувачення, їдкі, хворобливі епітети на свою адресу, заниження своєї цінності без будь-яких спроб виправити становище.

Навпаки, самокритичність – це можливість оцінити себе максимально чесно і в однаковій мірі відзначити свої недоліки і переваги. Це завжди має на меті виправлення, поліпшення себе.

Основа самокритики – система внутрішніх переконань людини, обумовлених її цінностями, принципами і таким собі «кодексом честі», сформованим на основі спостереження за іншими людьми, ототожнення себе з книжковими і кіногероями, наслідування своїм батькам.

Еволюційно самокритика виконує наступні завдання:

• вказує напрямок самовдосконалення;
• дає об’єктивний погляд на себе;
• вчить визнавати свої негативні якості і недоліки;
• можливість отримувати досвід з помилок;
• мотивація до досягнення нових цілей;
• посилення сміливості і віри в себе;
• відсікання деяких негативних якостей (зазнайство, ілюзія «Я завжди правий», нетерпимість до чужих успіхів, заздрість і т. д.);
• готовність виправляти допущені помилки.

Неправильно вироблена самокритика призводить до таких явищ, як:

• самоприниження і самобичування;
• зниження самооцінки і руйнування особистості;
• депресія і нестабільний психічний стан;
• невпевненість в собі і своїх силах;
• апатія і бездіяльність;
• нездатність приймати рішення;
• замкнутість і байдужість;
• невіра в сили життя і в себе;
• неможливість побачити свої переваги;
• надмірна вимогливість до себе;
• почуття провини і схильність до маніпуляцій.

Як же критикувати себе правильно?

Щоб не втратити справедливість до себе, найкраще мати шкалу, сформовану зі своїх цінностей і переконань. Також потрібно мати здорову життєву позицію. Людина розумна і об’єктивно самокритична знає, що для неї важливо, може визначити, які якості потрібно розвивати, а які стають перешкодою до досягнення мети.

Адже саме це допомагає знайти правильний напрямок для саморозвитку. В цьому випадку самокритика стане хорошою підтримкою і послужить стимулом до поліпшення себе і досягненню успіхів.

Отже:

1. Будьте чесні з собою.

Іноді життя примушує нас до брехні (наприклад, відповідаючи на питання про себе з боку заздрісних, недоброзичливих людей, не варто розкривати душу і говорити так, як є насправді). Навпаки, самокритика як діалог із самим собою – це в першу чергу чесність і відвертість. Немає сенсу приховувати щось від самого себе або виправдовуватися. Наша душа – кращий сповідник, найтерплячіший і чуйний слухач.

2. Не починайте зневажати самого себе.

Ніякі помилки, невдачі та провали не варті того, щоб ви перестали поважати себе. Почитайте мемуари репресованих вчених, лікарів, священиків. Які б уявні злочини ні приписувала їм сталінська зграя, вони зберігали самоповагу і почуття власної гідності. Якщо ви дійсно поступили низько (в силу чи плаваючої самооцінки, або від страху), то потрібно виправити помилку і далі працювати над собою, не відчуваючи при цьому себе непотрібним або нікчемним. Помилки – це частина життя кожного з нас, але ніяк не привід відчувати до себе презирство.

3. Втихомирили гординю.

Гординя – карикатура на гордість, її надлишок. Це почуття може обманювати нас, переконуючи, що ми завжди праві, і не давати критично поглянути на наше життя і на окремі вчинки. Упокорення гордині дозволить нам стати на один щабель з іншими людьми і почати проявляти до них більше поваги, інтересу і самим ставати багатшими душею і цікавішими.

4. Не формуйте у себе комплекс «вічно винного».

Розуміти і виправляти свою провину необхідно – це прояв совісті. Однак якщо вина висить багаторічним вантажем на шиї, це призводить до самоїдства, депресії, відчуття себе нещасним і нікому не потрібним. Спокута провини – необхідний захід очищення себе і простору навколо.

5. Нарощуйте мудрість.

Коли ви почали розвивати в собі самокритику, ваше ставлення до самого себе, світу, людям почало змінюватися. Збирайте крупиці нового досвіду, записуйте ваші особисті висновки, формуйте у себе основи мудрості.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20