Психологія

Як позбутися від комплексу Попелюшки?

Це тільки в казці так буває – закохується дівчина в принца і перетворюється з Попелюшки в Принцесу. У житті все навпаки. Закохалася і відразу перевтілюєшся з Принцеси в Попелюшку. А далі, як у казці: прання, прибирання, готування…

Напевно в своїй компанії, серед однокласниць і знайомих студенток, ви зустрічали дівчат з комплексом Попелюшки, які користуються величезним попитом у любителів «в’їхати в Рай на чужому горбу». Простіше кажучи, їх послужливість, невимогливість і залежність від оточуючих робить їх універсальними виконавцями чужої волі.

Історія сучасної Попелюшки дуже схожа на класичну: з раннього дитинства їй прищеплюється позиція жертви, їй надається можливість «спокутувати» свою уявну провину перед батьками тяжкою щоденною працею, на її частку практично не випадає любові й участі. Буває так, що в одній сім’ї таких «попелюшок» троє – бабуся, мама і дочка: несприятливий життєвий сценарій немов вростає корінням в долю цілого роду.
У жінки-Попелюшки вкрай низька самооцінка, і, як всі жертви, вона притягує до себе не обтяжених сумлінням нарцисів, сімейних агресорів, чоловіків-споживачів.

В цілому, комплекс Попелюшки включає в себе кілька взаємопов’язаних жіночих комплексів: комплекс неповноцінності, комплекс жертви і комплекс відмінниці.

Ще зі школи вона сподівається заслужити похвалу і визнання вчителів, виконуючи додаткову роботу типу добровільного прибирання або допомоги «відстаючим», але ті не цінують юну трудоголічку і придумують для неї нові доручення. Однокласники дражнять її «підлиза» і ні в що не ставлять. Попелюшку це ображає, часом навіть з’являється злість на оточуючих, але вона панічно боїться відкритих конфліктів і терпить мовчки.

У дорослому віці поруч з нею завжди присутня людина, яка її критикує, принижує, перекладає на неї свої обов’язки і просто «сідає на шию». Однак ще з дитинства в ній живе переконання, що якщо кожен день з ранку до ночі «чистити каструлі і мити горшки», мовчки терпіти знущання і образи і при цьому покірно виконувати все, що вимагають, то винагорода прийде неодмінно.

Вийшовши заміж за «пристойну людину», вона з дня на день «оре», іноді на кількох роботах, а плодами її праці користуються чоловік і абсолютно знецінюються її діти. При цьому вона вважає, що повинна робити свою рутинну роботу не просто добре, а ідеально (так проявляється комплекс відмінниці).

З дитинства в ній живе переконання – якщо з ранку до ночі «чистити каструлі і мити горшки», винагорода прийде неодмінно.

Десь в глибині її душі зберігається ілюзія, що «ще ось-ось… зовсім небагато» – і життя зміниться на краще, з’явиться «принц на білому коні» та всі супутні блага.

У такої жінки завжди низька самооцінка, проблема з упевненістю в собі, з почуттям власної гідності. В глибині душі вона не вважає себе гідною любові, щастя і всього того, що самодостатні жінки мають в надлишку.

Попелюшка часом до самої старості живе надією на диво. Вона не покладається на себе, нічого не робить, щоб реалізувати свої мрії, слабка і інфантильна.

Як усунути цей комплекс?

1. Необхідно опрацювати позицію жертви, що сформувалася ще з дитинства і набути впевненості в собі (таке можливо тільки з психологом, та й займе ця трудомістка робота цілі роки). Однак смиренність в даному випадку – не вихід. «Доживання» в ролі жертви – не вельми приваблива перспектива для кого б то не було.

2. Щоб вийти заміж за принца, потрібно самій стати принцесою. Уявіть себе на місці чоловіка-принца. Чи звернули б ви увагу на дівчину-Попелюшку? Втомлену, без смаку одягнену, виснажену, з рабською напівусмішкою з соромливим обличчям, в позі служниці? Навіть якщо вона і прийде на свій казковий бал, сек’юріті її туди не пустять. А якщо і пустять, то на неї всі будуть дивитися з подивом, як на ізгоя, а не на принцесу.

3. Навіть вийшовши заміж за «принца» (сина нафтового магната, спадкоємця шейха і т. п.), Попелюшка не зможе відповідати новому середовищу. Згадаймо комічні образи дружин «блатних», коли вони виїжджали за кордон і ставали там предметом глузувань і отруйних карикатур. Та й у рідній країні вони завжди програвали на тлі інтелігенток, втілюючи в собі найгірші риси.

Кращий варіант розвитку подій – це пошук чоловіка свого кола і створення з ним більш-менш гармонійного союзу за умови постійної роботи над собою.

4. Потрібно навчитися любити життя, а значить, отримувати від нього задоволення, радіти кожній приємній події, вміти розслаблятися і насолоджуватися спокоєм.

5. Доведеться розлучитися назавжди з комплексом відмінниці: перестати прагнути бути для всіх «хорошою», догоджати і прислужувати, намагатися всім сподобатися. Самодостатня людина усвідомлює, що неможливо всім подобатися, та й їй самій не всі здаються такими, що заслуговують симпатії.

6. Важкою, каторжною працею неможливо заробити похвалу, схвалення, любов. Заняття такого роду говорять про низьку самооцінку працівниці або про трагічну її долю. Ви де-небудь читали сонети, присвячені рельсоукладчиці або прибиральниці ЖЕКу?

Історії відомі рідкісні випадки, коли дівчата виходили заміж за чоловіків більш високого статусу, навіть за реальних принців.

Згадайте, наприклад, принцесу Діану, що належить хоч і до аристократичної прізвища, але не принцесу крові. Кейт Міддлтон, яка народилася в родині бізнесменів і вийшла заміж за англійського принца.

Кіноактрису Грейс Келлі, яка стала королевою Монако. І навіть Катерина I була за походженням селянкою, а легендарна україночка Роксолана – дочкою сільського священика.

Важливо знайти в цьому житті своє призначення, обрати свій Шлях, оточити себе тими людьми, які будуть підтримувати ваші починання і ваш статус. Тоді не знадобиться і «принц на білому коні» – його місце займе обраний вами чоловік, чия любов, вірність і відданість дорожча за всі царства світу.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20