Як поетична терапія допомагає в боротьбі зі страхами?

Чистий аркуш нерідко валить в заціпеніння майстрів пера і клавіатури. Але це – лише маленька частинка серед інших негативних емоцій.

Іноді доводиться писати набір нескладних слів і пропозицій. Лише потім з’являється проблиск світлої думки.

Поліна не раз опинялася в такій ситуації. Особливо коли треба було обдумати і систематизувати складні випадки. Не раз зверталися до неї зі скаргами на страхи. Та й сама вона чимало страждала від подібних станів – вкрай неприємних, що вводять в заціпеніння.

Якщо радити щось іншим, то спочатку треба б навчитися долати негативні стани в собі.

Поліна при настанні тривоги слухала музику. Особливо допомагали твори Моцарта, Вівальді, Генделя. У такий спосіб вдавалося домогтися розслабляючого ефекту, з’являлося відчуття піднесеності над буденністю. Відбувалося відділення від негативу.

Але добре б знайти і якийсь виразний образ страху. А це непросто.

Але, здається, вийшло! Страх – він як крижана брила!

Поліна почала записувати ланцюжок асоціацій:

…Свідомість була подібно сніжному килиму, на якому так хочеться написати казкові ідеї.

Але потім стало трохи страшно!

Ледь помітні струмочки якихось тривожних і незрозумілих думок злилися в щось, подібне потоку. Потім, стікаючи в глиб душі, почали застигати і повисли на краю свідомості тонкими бурульками.

Уже страшніше!

Нова хвиля ще більш незрозумілих емоцій покрила масивним шаром ті страшні думки, що вже застигли крижаними трубочками.

Страшно!

Бурульки стали масивнішими, подекуди зрослися між собою. Воно й не дивно: лавина жахливих припущень, народившись в розумі і в душі, покрила старий страх новою оболонкою.

Зовсім страшно!

Так і тягне крижана брила весь розум і всю душу в прірву! Вже не розрізнити окремих бурульок – лише суцільний масив тисне невимовним жахом на свідомість, яке, того й гляди, буде поховано під холодним склом.

Немає сил!

Ще одна негативна крапля – і весь розум буде остаточно розчавлений айсбергом страху. Тонка ниточка розуму ось-ось порветься під зловісною вагою.

Невже тепер трапиться найжахливіше?

Промінь світлої думки лише на частку секунди висвітлив все це – і ось вже айсберг став виглядати простою брудно-сірою грудкою снігу і льоду. А потім, зігрівшись біля основи, впав – і свідомість здивувалося тому, як же раптом стало легко!

Тепер брудний лід страху лежав внизу під новими променями спокійних, тверезих міркувань і повільно танув, а потім випаровувався. І ось вже немає холодної брили, а потім не стало і калюжі.
А для початку була потрібна всього лише одна світла думка…

Так, розсудливість може багато чого. Але важливо такі проблиски не пропускати.

Потрібно іноді розбирати свої страхи і знайти їх витоки. А вони – це зрозуміло – в сім’ї. Там і починає рости айсберг з усього негативного. Тільки він не поспішає танути. Але іноді важливо зрозуміти першопричину і зізнатися собі в своїх істинних почуттях. Тоді стане можливим започаткувати позбавлення від негативних установок.

А ще людина часто не зізнається собі, що носить таку брилу страху. І сам начебто забуває про неї. Однак вона-то про свою жертву пам’ятає – і нагадує моральними стражданнями і фізичними болями. Марно пити таблетки – це, в кращому випадку, приносить лише короткочасне полегшення. А першопричину не усунуто!

Багатьом соромно зізнатися собі в своїх страхах. Це теж призводить до багатьох проблем.

Про те, що боятися соромно, Поліна чула з дитинства. І в цьому була аж ніяк не самотня.

Але якщо соромити себе, то страх від цього не зникне. Він ховається всередині і тисне такою ось брилою – крижаним валуном.

Зізнатися собі в своїх істинних почуттях і емоціях – це початок зцілення.

Тим часом Поліні зателефонувала клієнтка, якій хотілося розібратися в собі. Однак дівчина не бажала визнавати, що відчуває страх – і не один, а багато.

Поліна це зрозуміла і стала обережно ставити навідні запитання. І поступово клієнтка розговорилася, видавши багато болю, який тягнувся з дитинства. А з нею – величезна кількість страхів. Потім сказала, що вона ніколи не наважувалася навіть собі зізнатися в цих негативних почуттях. Адже вона так глибоко їх заховала!

Але потім подякувала Поліні. Хто б цій клієнтці тиждень тому сказав, що вона зможе докопатися до цього нариву в душі? Вона була щаслива, зрозумівши причину страху! А Поліна перечитала мініатюру про крижану брилу страху.

Адже це справжній вірш в прозі! Образ красивий, навіть романтичний. Але ось в реальності треба вчасно видаляти з внутрішнього світу зародки негативу, а не чекати, коли вони перетворяться в айсберг.
Написання подібних мініатюр – справжня поетична арт-терапія! Треба б далі попрацювати в цьому напрямку.

Клієнтам теж треба порадити відстежувати негатив. А як позбутися від нього – все досить індивідуально, але вибір способів великий. У тому числі – звернутися до творчості. А це важливо і корисно всім – незалежно від віку.

За матеріалами

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!