Психологія

Як не впустити смуту в душу? Про паніку і інші провокації

Кожна людина відповідальна за свій внутрішній світ – ця фраза стала вже затертою. Дуже важко зберігати його цілісність, коли всі навколо постійно намагаються посіяти в душі страх, від якого важко позбутися. Ось так і затуманюється внутрішній світ.

Якщо хтось запускає смуту в чужу душу – значить, цей «хтось» починає там господарювати. І виходить, що сама людина не володіє своїм внутрішнім світом. Залишається з’ясувати – хто загарбник?

Як то кажуть, «не шукайте далеко – шукайте близько».

В останні роки ЗМІ часто ведуть репортажі про небезпечні хвороби. Але на новини можна гостро не реагувати, а просто перейти на інший канал. А ось коли близькі люди заражені панікою – тут чекай біди. Вони постійно намагаються перекинути свої страхи на когось іншого. І закритися від цих людей часто немає можливості.

Хто залякував в дитинстві – зрозуміло. Дитина судить про світ зі слів дорослих. Але час йде, а нічого не змінюється. І якщо, наприклад, батьки неадекватні, то вони стільки сміття закладають в свідомість, що біда недалеко. Людина росте, а сміття в голові залишається. І якщо ті ж люди як і раніше поруч – вони і сіють смуту в душі.

Часто на провокаціям піддаються ті, у кого слабка внутрішня опора. Варто задати собі питання: «Чому ці люди до сих пір на мене так сильно впливають?»

Психологи нерідко говорять про материнський гіпноз. А він дуже сильний і небезпечний. Якщо людину з дитинства привчили всього боятися, то ця звичка йде у доросле життя.

Є таке побите кліше: «Тепер ти дорослий чоловік». Навіть психологи можуть присоромити: «Що ви все про дитинство – воно в минулому». Але установки юних років ростуть разом з людиною. Звичка піддаватися паніці нікуди не йде. І знаходяться ті, хто цим користуються.

Езотерики часто говорять про егрегор – якесь інформаційне поле. Ставитися до цієї теорії можна по-різному, але здоровий глузд в ній є. Якщо постійно думати про негатив, то відповідний егрегор посилюється. Виходить, що страх зміцнює той деструктив, від якого так хочеться захиститися.

Ще душевну смуту підживлює почуття провини. Може здаватися, що коїться щось жахливе – це якась кара, яка ось-ось наздожене. Хочеться сховатися і навіть немає спроб угамувати тремтіння.

Але з почуттям провини людина не народжується – його нав’язують ззовні. І, можливо, свого часу його посіяли в душі як раз ті люди, які тепер намагаються втягнути в паніку і повести на провокації. Вони і встановили свого часу ті гачки в душі, на які тепер підвішують свій негатив.

Цікаво, що ті, хто переказують жахи з новин, самі цього не бояться. Але ось лякати інших – завжди будь ласка! Скажуть щось – і насолоджуються ефектом!

Якщо людину намагаються залякати – значить, це комусь вигідно. Тут все просто: тим, хто боїться, легко керувати. Причому не має значення, що це конкретно за страх. Він робить кого завгодно слабким, вразливим.

А якщо ще страх помножений на почуття провини, то такий душевний стан взагалі відключає розсудливість. І залякана людина здатна на самі абсурдні вчинки.

Засуджувати себе не варто. До того ж самозвинувачення тільки закріплюють деструктив. Замість цього є сенс зробити щось для себе, що посилить внутрішню опору.

Хтось зробить крок до позбавлення від шкідливих звичок. Хтось подолає нерішучість. Наприклад, подзвонить чи напише комусь, хто може допомогти в реалізації планів і проектів.

А ось родичів і знайомих, які норовлять посіяти смуту в душі, краще заблокувати.

Взагалі важливо уважно ставитися до свого оточення. Хтось його покине – і це нормально. Необхідно зберігати внутрішню цілісність, а в цьому далеко не всі можуть надати допомогу. Тому є сенс стати собі другом, а не шукати на цю роль випадкових людей.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20