ЯК ПРАЦЮЮТЬ ЛІКИ

Що трапляється з пігулкою, коли вона потрапляє в наш організм?

Існує чотири стадії життя ліків у нашому тілі: всмоктування, розповсюдження, метаболізм та виведення.

Якщо ліки приймають у вигляді пігулки,  вона кровоносними судинами доставляється зі шлунково-кишкового тракту до печінки.

Далі – стадія розповсюдження: кров розносить ліки по організму. Тут можуть виникати побічні ефекти.

Потім настає черга процесу розпаду ліків або метаболізму. Всім, що потрапляє в наш організм, неважливо, це була пігулка, ін’єкція чи інгаляція, на стадії метаболізму займається печінка.

Тут, у печінці, завдяки травним ферментам хімічні речовини змінюються, або біодеформуються.

І нарешті, виводяться з організму разом з сечею та/або фекаліями.

Це загальна модель. Звичайно, кожні ліки мають свої особливості.

Деякі необхідно розсмоктувати під язиком. Для деяких важлива оболонка, яка зможе витримати соляну кислоту шлунку.

Візьмемо принцип роботи ібупрофену, препарату, що часто використовують проти головного болю.

Це інгібітор, тобто препарат, що стримує або пригнічує певні фізіологічні процеси.

Ібупрофен стримує виробку простаглодинів – фізично активних речовин, що підвищують чутливість до больових подразників.

Цей препарат добре всмоктується шлунково-кишковим трактом, переробляється печінкою та виводиться нирками.

ЩО У ВАС Є, ОКРІМ ГІЛЬЙОТИНИ?

Що важливо знати про пігулки від головного болю? Їх багато.

“Але найбільш поширених типів первинного головного болю лише два, – стверджує лікар-невролог Сергій Фернандес Де Рівес.  – Це мігрень та головний біль напруження.

Будь-який головний біль лікується анальгетиками. Як правило, призначають так звані нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), це всім відомий аспірин, ібупрофен, парацетамол тощо.

У цих препаратів є три основних ефекти: вони знеболюють, знімають запалення та знижують температуру тіла“, – розповідає лікар.

Нестероїдні протизапальні анальгетики за словами невролога – перша лінія лікування головного болю.

На порталі для пацієнтів WebMed застерігаютьзловживання цими пігулками може спричинити медикаментозний головний біль, який важко лікувати. Також підвищується ризик побічних ефектів.

Тож якщо ви мусите приймати анальгетики більше 2 разів на тиждень – це привід звернутись до лікаря.

“Чому це трапляється – невідомо, – розповідає Сергій, – це досить часте явище, але щоб уникнути медикаментозного головного болю дуже важлива профілактика.

При головному болі напруження – це спосіб життя: сон, свіже повітря, фізична активність, стресостійкість та збалансований емоційний стан.

Для профілактики хронічної мігрені використовують деякі гіпотензивні засоби (що знижують артеріальний тиск – УП), антидепресанти, протиепілептичні препарати та навіть ін’єкції ботоксу”.

Як це працює з ботоксом: приступ мігрені супроводжує сильна чутливість, в тому числі й до світла та звуків.

Ін’єкції ботоксу вводять в точки максимально насичені больовими рецепторами і так блокують їх.

Через це больові подразники не можуть досягти критичної інтенсивності для запуску патологічного процесу мігрені, пояснює лікар.

При мігренях часто призначають високі дози нестероїдних анальгетиків, але коли й цього недостатньо, використовують препарати іншої групи – триптани.

Згідно з національною асоціацією головного болю, триптани – група препаратів, які використовують для мігрені, яку можна схарактеризувати як ускладнену.

Але неврологи застерігають, що ці препарати не можна використовувати без стовідсоткової впевненості, що у хворого саме мігрень.

“Призначення триптанів має сенс тільки, якщо НПЗП не допомагають, – наголошує Фернандес де Рівес.

ЧОМУ МЕНІ ЦЕ ПРИЗНАЧИЛИ?

Ви жалієтесь лікарю на головний біль, з яким не допомагають впоратись анальгетики, а він прописує вам… антидепресанти.

Або бета-блокатори, які зазвичай приймають від тахікардії. Це нормально? Насправді, так. Багато препаратів, які спочатку розробляли для одних хвороб, згодом схвалили для лікування інших.

Сергій Фернандес Де Рівес наводить приклад з протиепілептичними засобами:

“Візьмемо прегабалін чи габапентин: їх вже давно майже не використовують при лікуванні епілепсії – не найкращий вибір. Але вони ефективні як знеболювальні та протитривожні ліки. Механізм дії пов’язаний зі зниженням порогу чутливості. І немає значення, чи йдеться про епілептичний імпульс, чи про больовий подразник.”

Але іноді препарати можуть порадити використовувати не за інструкцією.

На заході таку практику називають “off-label”,  тобто ліки виписують не за інструкцією, зважуючи всі переваги та ризики.

Згідно WebMed, один рецепт з п’яти в США виписується за практикою Off-label.

ПОБІЧНІ ДІЇ ТА ДІЮЧА РЕЧОВИНА

Анальгетики різняться за профілем безпеки, – пояснює Сергій, – аспірин може викликати виразку шлунка, ібупрофен за тривалого приймання не щадить нирки, а парацетамол,  хоч і вважається найбільш безпечним з анальгетиків, при передозуванні вражає печінку.

У США його навіть використовують самогубці, адже це один з небагатьох препаратів, який можна придбати без рецепта”.

Будь-який препарат може викликати побічні дії, якщо він працює.

Усі ліки складаються з двох основних компонентів: діючої речовини, яка і дає свій лікувальний ефект, та супутньої речовини, яка допомагає організму засвоїти ліки.

Супутня речовина не має хімічної активності. Це може бути лактоза або мінеральна олія.

Якщо взяти ліки проти головного болю, то в аспірині ацетилсаліцилова кислота – це діюча речовина. А крохмаль кукурудзяний – супутня.

Багато різних препаратів мають схожий механізм дії й тоді ліки об’єднують в групу, – пояснює невролог. – Нестероїдні протизапальні препарати діють на фермент – циклооксигеназу (ЦОГ), яка має два види: ЦОГ1 та ЦОГ2.

Аспірин діє переважно на ЦОГ1, яка пов’язана зі слизовою шлунку та агрегацією тромбоцитів. Саме тому він часто викликає виразку шлунку. А от на ЦОГ2, яка пов’язана з запаленням та болем він впливає в меншій мірі. Тому аспірин не найкращий анальгетик.

Але його доречно використовувати для профілактики інфарктів та інсультів, адже він перешкоджає тромбоутворенню”.

А от нові анальгетики – коксіби – впливають найбільше на ЦОГ2, пояснює лікар.

Тому виразку викликають рідко, але підвищують ризик інфарктів та інсультів.

Шкідливий вплив на нирки чи печінку залежить не завжди від дії препарату, а часто від того, чи організм перетравлює його за допомогою печінки, чи виводить нирками.

Важливо розуміти, що всі ліки, які діють мають свої побічні ефекти, часто індивідуальні.

Малий перелік ліків можна призначати собі самостійно. Завжди консультуйтесь з лікарем.

Total
9
Shares
Пример
Пример