Відповідає Дана Яковенко, психолог в центрі «Джерело», експерт зі статевого виховання

Коли починати говорити з дитиною про секс? У якому віці з’являються перші запитання і як на них відповідати?

Немає спеціального віку, у якому обов’язково повинні з’явитися ті чи інші запитання. Кожна дитина розвивається індивідуально, і кожна свого часу доходить до тих чи інших питань, які пов’язані з її статтю, будовою тіла чи способом появи на світ. Як правило, це відбувається у віці трьох-чотирьох років – коли малеча вже усвідомлює себе як істоту, відокремлену від батьків. Вона вже може помічати, що інші істоти влаштовані дещо інакше. Наприклад, цьому сприяє групове сидіння на горщиках, яке досі практикують у дитячих садочках, або наявність братів-сестер. У більш ранньому віці дитині може бракувати словникового запасу для запитань, але інтерес до свого тіла є і в немовлят – і він абсолютно природний.

Більша частина пересторог з цієї теми – у головах батьків. Ми не переживаємо, чи розказати чотирирічній дитині, як працюють її м’язи, що відбувається з їжею в животику, чому кліпають очі чи звідки беруться какашки. Але ми губимось, коли питання стосуються статевої системи. Діти невинні, і перше відчуття незручності й сорому в них вкладаємо саме ми – навіть несвідомо: своїми інтонаціями, зміною міміки, а діти дуже чутливі до невербальних сигналів.

Тому будь-яка «просвітницька діяльність» батьків має починатися з роботи над собою, над своїми реакціями. Подумки ведіть діалоги з дитиною, подумайте, які запитання можуть заскочити вас зненацька або проговоріть зі своїм партнером, подругою, будь-якою близькою людиною цю ситуацію. Вчіться говорити «незручні» слова спокійно і з усмішкою, попрацюйте над модуляціями голосу.

Одним з перших питань «про це» є «Звідки я взявся?». Тому ось правила, які будуть працювати для питань на цю тему:

1. Завжди відповідаємо тільки правду. Жодних лелек, капусти і купівлі дітей у магазинах. Немає такого віку, в якому дитині «зарано» знати правду.

2. Правда має відповідати віку дитини. Трирічному малюкові не треба знати про те, що в мами була овуляція, а тато має сперматозоїди.

3. Відповідаємо на те питання, яке отримали. Немає потреби, почувши «звідки я взявся?», одразу розповідати дитині все про сексуальне життя. Достатньо сказати щось типу: «Тебе народила мама. Коли ти був зовсім маленький, ти жив у мами в животику, а потім, коли став більшенький, мама поїхала в спеціальну лікарню і тебе народила».

Головне, що має винести дитина з кожної такої розмови – переконання, що спілкуватися про це безпечно, ви завжди готові відповісти і до вас можна підходити знову й знову. Дайте мозку дитини можливість працювати і самостійно доходити до наступних запитань.

Рано чи пізно дитина прийде і спитає: «Як я до мами в животик потрапив?». На нього можна відповісти: «Щоб утворилася дитинка, потрібні мама і тато. У мами і тата є такі особливі клітинки-насінинки, і коли мамина насінинка поєдналася з татовою, з’явився ти». І лише питання «Як татова клітинка попадає до мами?» змушує нас розказати про секс.

Дитина дошкільного віку не потребує зайвих подробиць і тут. Можна сказати: «Мама і тато дуже люблять одне одного і захотіли народити собі маленького хлопчика чи дівчинку. Для цього дорослі люди займаються коханням. Це значить, що вони можуть цілуватися і міцно-міцно обнімаються, а статевий орган чоловіка (він по-науковому називається «пеніс») входить в оту спеціальну дірочку у жінок (її називають «піхва»), і тоді клітинки майбутніх мами і тата поєднуються».

Не так важливо, як ви назвете цей процес – «займатися коханням», «займатися сексом» чи «любитися». Важливо, щоб дитина почула, що вона – бажана і люблена, що батьки дуже-дуже хотіли її появи на світ, а ще – важливо! – займатися коханням і мати дітей можуть тільки дорослі люди.

Чи справді потрібно «називати речі своїми іменами»? Західні фахівці з питань статевого виховання переважно стверджують, що навіть маленька дитина повинна знати правильне іменування частин тіла, зокрема і статевих органів. З одного боку, це правда – уникаючи евфемізмів, ми робимо тему сексуальності менш табуйованою, хоча б у масштабах окремої родини. Важливо також пам’ятати – якщо дитина зіткнеться із сексуальними зловживаннями, вона повинна мати слова, щоб пояснити, що з нею відбулося, і поскаржитися довіреним дорослим. З іншого боку, можливі компроміси. Зручний і корисний евфемізм – «інтимні частини тіла». Нагадати дитині про інтимність не буде зайвим.

У наш час є багато книжок, які можна придбати на допомогу – з гарними ілюстраціями, з логічним і доступним викладенням матеріалу. Життя навколо також дає багато приводів для розмов – наприклад, якщо у вас є вагітна подруга чи родичка. Узагальнюйте, якщо соромитесь говорити про самих себе: «Усі жінки/чоловіки влаштовані так, що…».

Виставляйте кордони – це навчить дитину поважати їх і згодом – виставляти свої. Поясніть дитині, що інтимні органи – дуже особливі та важливі. Чужі люди не повинні їх бачити чи торкатися. Тільки мама/тато, коли допомагає помитися, чи лікар, якщо батьки дозволили.

Тема сексуальних зловживань і безпеки – це та тема, про яку дитина ніколи не спитає сама. Малеча, що живе у благополучній родині, просто не може собі уявити чогось подібного. А діти, які є у групі ризику чи постраждали від насильницьких дій, зазвичай про це не говорять. Тому це питання – безпеки та інтимності – завжди повинні порушувати дорослі. З якого віку? Відтоді, як дитина може залишитися наодинці із будь-ким, окрім вас. Мама вийшла на роботу і найняла няню. Дитина пішла в садочок, на секцію, лишилась у друзів сім’ї, поїхала в табір. На жаль, у більш ніж 60% випадків дитина зазнає сексуальних домагань не від сторонніх, а від осіб, яких вона добре знає.

Як говорити «про це» з підлітком?

Головне правило залишається – правда, тільки правда і нічого, крім правди. Але підліток уже не потребує перекладу на «спрощену мову». Сучасні діти, маючи широкий доступ до різних джерел інформації, є достатньо обізнані й у питаннях сексуальності. Інша річ, що вони не завжди вміють фільтрувати отриману інформацію і можуть вірити у різноманітні міфи, пов’язані з дорослим життям.

Головне завдання батьків – виявити і розвінчати ці міфи, бажано до того, як у дитини почнеться перехідний вік. Підготуйте майбутнього підлітка до змін, які його/її чекають.

Не змушуйте дитину до розмови у форматі лекції типу «Сідай, дитино, тобі вже час дізнатися всю правду про це». Будьте дружні й невимушені. Знайдіть привід для розмови. Покажіть, що ви відкриті до запитань, але не тисніть. Якщо розмова явно не складається (дитина соромиться говорити з вами), а ви переживаєте, чи справді вона знає все, що потрібно – купіть книгу або знайдіть хороше освітнє відео. Не контролюйте, читав він/вона чи ні. Дайте знати, що якщо будуть якісь запитання – до вас можна завжди підійти, ви разом пошукаєте відповіді.

Головне – зберегти довіру дитини. Не так важливо, чи на всі питання ви знаєте, що відповісти. Можна сказати, що це складне питання, і пошукати на нього відповідь разом. Чи поверніться до розмови пізніше. Ніколи не сваріть дитину, навіть якщо ви чуєте те, що «хороший хлопчик/дівчинка» не має знати. Навіть якщо ви застали свого підлітка за переглядом порно.

Сім’я повинна бути безпечним місцем – завжди. Якщо, звісно, ви хочете, щоб і в майбутньому з питаннями і труднощами дитина приходила до вас, а не шукала відповідей невідомо в кого – вона їх знайде, але ви не знатимете, якими будуть ці відповіді. Отримання дитиною знань про секс – неминуча справа. У таких випадках краще очолити події, ніж намагатися їх втримати.

Total
4
Shares
Пример
Пример