Психологія

Як формується самооцінка

Самооцінка дитини починає формуватися з відносин з дорослими, які їй близькі. Реакції мами на її поведінку  служать своєрідними “ключами”, які допомагають відкрити бачення себе. Виходить, що фундамент нашої самооцінки – це взаємини з батьками.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Давайте уявимо собі маленьку дитину – до 5 років. Згадайте себе в цьому віці. Дитина народилася з деякими вступними даними – темперамент, реакції, інстинкти. Але вона не знає про себе нічого. Все, що вона дізнається про себе – вона дізнається по реакції найбільш значущих дорослих. Мама посміхається дитині – значить, вона хороша. Мама сердиться – значить, тепер вона поганий. Мама каже дитині, що вона гарна і розумна – і вона починає вважати себе красивою і розумною. Мама каже: «Ах ти, нечупара і бовдур!» – і вона вірить і думає про себе саме так.

У підсумку за перші роки життя у малюка складається бачення себе, і автори цього бачення – мама, тато, брати-сестри, бабусі-дідусі, кого з них він бачить частіше.

Потім це бачення себе розвивається за рахунок спілкування з іншими людьми, за рахунок отримання результатів своїх дій і самостійної їх оцінки. Але спочатку сформована база майже не змінюється, якщо до цього не прикладати спеціальних зусиль (вправи, робота з психологом).

Отже, ми маємо, що до повноліття у людини є ціла тонна різних вражень про себе самого, нанизаних одне на інше, і фундамент всієї цієї конструкції – відносини з батьками. Це і називається самооцінка.

Якщо ця людина не займається дослідженням своєї самооцінки, дослідженням себе самої, то вона і далі продовжує автоматично нанизувати нові враження на ту ж саму нитку. І в 20-30-40 років (або й того пізніше, або взагалі ніколи) починає шукати різні способи свою самооцінку підвищити, адже хочеться ж відчувати себе впевнено!

Нікуди не піти від того, що вам говорили в дитинстві. І вам дуже пощастило, якщо це були хороші слова, які схвалюють, підтримують. Якщо вам давали можливість навчитися оцінювати свої дії, не спираючись на зовнішню думку. Зрештою, слово «самооцінка» має на увазі самооцінювання.

Для того, щоб змінити самооцінку потрібно

• згадати максимальну кількість описів, ярликів, зауважень, які ви чули від своїх батьків, або які просто дуже сильно врізалися в пам’ять;
• подумати, в яких саме ситуаціях / сферах / ролях ви вважаєте себе поганими, негідними, неповноцінними, ненормальними, ненадійними… або ж просто недостатньо хорошими;
• зіставити отримані результати, визнати, що і як пов’язане зі словами з дитинства;
• повірити, що без зміни цього фундаменту, все інше буде просто «навішуванням красивих витребеньок»;
• створити нову самооцінку: в ситуаціях, коли ви раніше себе лаяли – підтримуйте себе, де обзивали – шанобливо говоріть собі, що наступного разу врахуєте помилки, де зробили щось хороше – хваліть себе; знайдіть в собі недохвалену дитину і почніть спілкуватися з нею по-новому;
• навчитися спиратися на свою власну думку, в тому числі і на себе самих;
• навчитися не залежати від чужої думки, в тому числі протистояти неконструктивній критиці;
• навчитися просити про підтримку у тих людей, які можуть її дати;
• навчитися не просити підтримки у тих, хто не вміє підтримувати вас;
• створити план реставрації своєї самооцінки і передбачити достатньо часу, не менше 2-3-х місяців, а для глибокої роботи знадобиться не менше півроку.

Це не план дій, а приблизний зміст типового курсу по реставрації самооцінки. Можливо, щось виявиться зайвим, або навпаки, багато що доведеться додати. Але за таким сценарієм цілком можна почати працювати. Можна самостійно, а можна з психологом.

За матеріалами