Психологія

Як бути, коли долає почуття провини за минуле?

Дисклеймер: обговорення і його учасники є вигаданими. Будь-яка подібність випадкова.

Тема: «Не можу розібратися з минулим»

Сумна (автор теми). Подзвонила по «Телефону довіри». Стало тільки гірше. Розповіла про свої жахливі відносини, а у відповідь: «Це у всіх так». Але я ж знаю, що це неправда!

Розумний. На що була скарга?

Сумна. Так ось хотіла з болем дитинства розібратися.

Розумний. Розумію. І вони відповіли, що, мовляв, нічого особливого не було в тебе. Так?

Сумна. Саме так. Я розповідала про цькування в школі, а мені на це: «У всіх так було». Але я точно знаю, що не у всіх! Пояснення у консультанта тут же знайшлося: «Значить, на іншому етапі життя так, як у вас, було. І ви не бачите виворіт». Тобто мене намагалися примирити зі стражданнями – вселити, ніби в них нічого особливого не було.

Танцююча під дощем. Тобто знецінили твої страждання?

Сумна. Схоже на те.

Психолог. Видно, консультант тобі попався не дуже досвідчений. Він зайняв дуже зручну позицію. А який виворіт ти повинна була бачити?

Сумна. Нібито всім в школі було погано. Але я знаю, що це не так! І потім – у багатьох батьки були на боці своїх дітей. А моя мати приймала сторону класної, яка знущалася з мене.

Розумний. Не завжди треба бачити виворіт. Іноді він нормальний.

Сумна. Я і раніше зверталася до психологів. Але коли починала про відносини з матір’ю, мені не вірили. І ще казали: «Ви самі були далеко не цукерка». Опля! Я була дитиною, яка знаходилася в агресивному середовищі – і вдома, і в школі!

Психолог. Таке відчуття, що у відносинах дорослого і дитини інші психологи покладають рівну відповідальність на обидві сторони.

Сумна. Я довго думала, що причина була в мені. Мені так не раз говорили.

Психолог. Це твердження – класичний обман.

Сумна. Я думала, що буду працювати над собою і мати краще ставлення до мене.

Розумний. Тут-то і встановилась пастка. І, напевно, тобі говорили, щоб ти не втрачала надії на гармонійні відносини з матір’ю.

Сумна. Так. А якщо поки не вийшло, значить, я не до кінця пробачила всіх.

Психолог. Це теж обман. Є речі які неможливо пробачити.

Розумний. Ось ось. Як можна пробачити понівечену психіку, розхитане здоров’я? А якщо додати сюди зраду і обман?

Сумна. Я теж робила некрасиві вчинки.

Розумний. І? Ти засудила себе до довічного плавання в болоті за них?

Сумна. Хочеться пробачити себе.

Танцююча під дощем. Мене теж це питання хвилює.

Розумний. Ти розумом розумієш, що була безумовною жертвою. А виходить, що на ділі займаєшся віктімблеймінгом.

Сумна. Що це?

Розумний. Віктімблеймінг – це звинувачення жертви. Тобто нібито вона в усьому винна.

Психолог. Таке відчуття, що цей віктімблеймінг став мало не офіційною ідеологією в психології. «Шукай причину в собі» – звідти ж.

Сумна. Я теж звинувачувала себе, вишукувала моменти, де поступила не так. Хоча по-іншому не вміла.

Розумний. Можливо, твої некрасиві вчинки врятували тебе. Не знаю, в чому вони виражалися, та й не суть. Тобі це допомогло вижити.

Танцююча під дощем. І я теж багато зробила такого, за що червоніти доводиться.

Психолог. Перед ким? Хіба що перед собою ніяково?

Танцююча під дощем. Мабуть.

Психолог. Або перед мамою. Ти її весь час поруч з собою уявляєш.

Танцююча під дощем. Дійсно! Якось не замислювалася про це. Я весь час виправдовуюсь подумки перед нею.

Розумний. Пора поставити крапку. Ніяких надій! Сумна, Танцююча, ви сподіваєтеся, що відбудеться конструктивна розмова з матір’ю. А її не буде. Ніколи.

Сумна. Мені і перед іншими людьми соромно. Із минулого.

Розумний. Це для тебе ті епізоди були важливі. А ті люди, ймовірно, все вже забули. А ти звинувачуєш себе. Що за мазохізм! Напевно тебе теж матуся навчила знущатися над собою?

Сумна. На жаль.

Розумний. Тільки уяви собі: ображена тобою багато років тому  людина зараз спокійнісінько п’є чай. А ти себе мучиш самобичуванням. Це розумно?

Сумна. Ні.

Розумний. А ще ти стала співзалежною з матір’ю, яка явно нездорова.

Психолог. Твоїй матусі подобається займатися мазохізмом – нехай сама і займається. А твоя задача – полюбити себе. Ось зверни увагу – ти зараз зручно сидиш? А ще завари собі чай і подумай про що-небудь приємне. І похвали себе за це. Обов’язково!

Розумний. Запиши свої приємні думки. Заведи зошит для цього.

Сумна. Дякую всім велике! Навіть на душі посвітлішало.

Розумний. От і добре.

Танцююча під дощем. Я теж люблю записувати свої фантазії. А мені кажуть, що це несерйозно.

Філософ. А тобі що важливіше – бути серйозною або бути щасливою? Серйозність хороша, коли вона доречна. Але кожен крок міряти такими мірками і будувати розумні фізіономії – не так вже й правильно. Багато мудрих рішень приймаються як раз не від великої серйозності.

Згадалися вірші: Грай в життя, грай – Надто серйозним не потрапиш в рай!

І стояв великий усміхнений смайлик.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20