Коли в терапії настає момент зустрічі з переживаннями, зупиненими в дитинстві, це дуже важливі і зворушливі хвилини спілкування клієнта з психологом і спілкування клієнта з собою. Тільки побачивши себе в найбільш уразливих і хворобливих місцях свого минулого і давши собі достатньо підтримки і любові, можна закрити нарешті частину якоїсь історії і рухатися далі.

Цікаво, що раніше психолог назвав найдієвіший метод, як вилікувати психіку людини.

Про те, як правильно і адекватно злитися, розповіла психолог і гешталь-терапевт Марія Долгих.

“Тому, я дуже радію, коли клієнту вдається визнати себе слабким, некомпетентним, переляканим або скривдженим у якійсь зоні свого досвіду, щоб потім дозволити собі його пережити”, – говорить вона.

За словами Марії, буває, що людині довго не вдається визнати себе розлюченою і обуреною. Ну, помітити ці почуття вдається, а дати собі на них право не виходить. Це результат міцно засвоєного досвіду: це неадекватно. Тобто помітити, що саме злить, людина може, а обійтися зі своїми переживаннями адекватно – не вміє. Коли у людини немає в чомусь досвіду, і в його отриманні немає ні помічників, ні підказок, що людина робить? Знецінює його необхідність.

“Це одна з пасток, яка утримує гомеостаз співзалежних процесів у стосунках і “невиліковні “травми у травматиків”, – пояснює психолог.

Якщо коротко описати найпоширеніший і дисфункціональних спосіб боротьби зі злістю, то він підійде і для будь-якого іншого заблокованого переживання, стверджує вона.

“Спочатку, перш ніж розсердитися, ми відчуваємо незначний дискомфорт. Якщо ми довго не помічаємо його, він росте, ми дратуємося. Якщо ж чимало часу ми ігноруємо своє роздратування, ми починаємо лютувати. У якийсь момент, навіть від найлегшого подразника, ми перестаємо контролювати свою лють і вона виливається на сусіда, який першим потрапив під руку з усією силою, яка її стримувала”, – пояснює Долгих.

За її словами, це явище називається афектом: “Так, ви позлилися, але дуже мимоволі. Терпець урвався. Прорвало дамбу. Ви не вибирали те, що з вами сталося. І звичайно, це лякає. Людина, яка навчена утримувати злість, вкотре  визнає провину за те, що не стрималася. Будь-яке переживання, доведене до афекту, говорить тільки про те, що ви не помітили, не розпізнали свою емоцію раніше, коли вона була ще не такого високого градуса. Це наслідок нечутливості, а значить – відсутність свободи вибору”.

Марія каже, що секрет не в тому, щоб стримуватися, а в тому, щоб уміти помічати свій дискомфорт на самих ранніх стадіях. Коли є можливість оцінювати обстановку, підбирати слова або дії не в формі цунамі, а в звичайній соціально схвалюваній і адекватній ситуації манері.

АЛЕ. Є одна суттєва складність. Як навчитися бути чутливим, усвідомлювати свій дискомфорт на ранніх стадіях і вміти з ним обходитися людині, яка з дитинства навчена його ігнорувати?

“Дуже важко, якщо спеціально не почати дивитися туди, куди заглядати страшно. Підростає людина з дитинства в родині, де дорослі постійно скандалять. Що вона робить, щоб вижити? Намагається по максимуму не помічати все, що завдає стільки болю. Вона виростає, будує стосунки вже з іншими людьми, а звичка залишається. Як тільки поруч виникає джерело дискомфорту, включаються рідні захисту. І людина, замість того, щоб помітити, що їй зараз не подобається, подумати, як на це вплинути, терпить, або ігнорує. Терпілка, загалом, велика виросли і зусилля практично нею самою не помічаються”, – пояснює психолог.

Крім того, коли в терапії ви докладаєте зусиль, щоб розгледіти свої механізми захисту, і вам здається, що це титанічна праця, знайте: рівно стільки ж енергії ви витрачаєте на те, щоб ці захисту працювали. Ви цього не помічаєте, через звичку. Зусилля для того, щоб щось міняти необхідні рівно ті ж, як і для звичних деструктивних способів адаптації. Ви просто повертаєте цю енергію в незвичне русло – і тільки так можете помітити, як дорого вам далася нинішня адаптація.

“На початкових етапах роботи з травмою часте явище – загальне підвищення рівня агресії у клієнта. Це нормальний закономірний перебіг процесу. І він кінцевий. Придушуваня переживання усвідомлюються і помічаються тільки на дуже високому напруженні – близькому до афекту. І лише поступово, раз по раз випускаючи надлишки, як гній з запаленої рани, зменшується цей заряд. І підвищується ваша чутливість до більш слабких сигналів вашого дискомфорту. Коли вам ще витримуєте, ви ще можете думати, але терпіти не хочете”, – говорить психолог.

За словами Марії, ось в цьому місці – в зоні, де ви ще не дійшли до стану афекту, ви можете адекватно обходитися зі своєю злістю. Як втім, і з будь-яким іншим переживанням.

 

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!