Хронічний стрес може стати причиною раку: психологічний аспект розвитку онкозахворювання

Щоб зрозуміти, звідки береться рак, на людину потрібно дивитися не тільки як на біологічний об’єкт, а розглядати ще й психологічний аспект. Про це розповів лікар-психотерапевт, кандидат медичних наук, психоонколог і фахівець в галузі психосоматичної медицини Владислав Матреницький.

За його словами, найголовнішим джерелом онкозахворювання є хронічний стрес.

“Якщо людина піддається постійному стресу – вона більше підвладна хворобі. Хронічний стрес руйнує людину”, – упевнений фахівець.

У своїй книзі “Канцерогенний розум. Психосоматичні механізми раку” Матреницький розповідає, що механізм раку слід розглядати протягом хвороби, починаючи зі схильності в утробі матері та дитинства.

“Пухлина – лише верхівка айсберга. Її основа – невміння, нездатність людини впоратися з проблемами життя, психотравмами і внутрішньоособистісними конфліктами, що виникають через незадоволені потреби”, – зазначає Владислав.

Все це призводить до хронічного стресу, який пригнічує імунітет та інші системи, які захищають людину від раку.

“Підсумком стає екзистенційна криза із втратою волі до життя, що запускає програму саморуйнування людини”, – розповідає фахівець.

За словами психотерапевта, якщо вчасно звернути на це увагу – можливе навіть зцілення: “Подолання кризи, досягнення посттравматичного зростання і духовне пробудження здатні відродити природні цілющі сили організму і привести хворого до ремісії або повного зцілення”.

При цьому лікування раку не повинно зводитися тільки до видалення пухлини або впливу на неї. Пухлина – це лише локальний симптом системного дисбалансу організму на ґрунті онкогенного дистресу, зазначає Матреницький.

Психотерапевт також розповідає, що онкологічна патологія – це психо-соціо-духовно-соматичне захворювання. Його причини – брак у житті людини любові, незцілені (часто з дитинства) психічні травми і невдоволені, пригнічені потреби. Найважливіші з них – проявляти свої почуття, бути унікальною особистістю, жити так, як велить душа.

Як приклад: першим стресом для дитини, яка ще перебуває в утробі матері, може стати думка жінки про аборт. Або коли дитина в дитинстві активна і грайлива, а батьки весь час намагаються зупинити і втихомирити її, пригнічуючи цим справжні бажання і почуття дитини. Якщо людина живе в таких умовах, які створюють постійний стрес, ризик виникнення раку збільшується.

Невдоволення життям породжує глибокі внутрішньоособистісні конфлікти, психодуховну кризу і неусвідомлене прагнення до смерті. В організмі при цьому виникає хронічний фізіологічний стрес.

“Канцерогени навколишнього середовища тільки тоді провокують недугу, коли хронічний стрес досягає рівня онкогенного дистресу. Руйнуються імунітет та інші системи протиракової захисту організму”, – пояснює психотерапевт.

У своїй книзі він також навів “дорожню карту” розвитку і перебігу онкозахворювань:

  • Схильність – наприклад, психотравма плода через небажану вагітність або психотравма новонародженого через ускладнені пологи;
  • Провокація – наприклад, гостра психотравма, яка перейшла в хронічний або тривалий внутрішньоособистісний конфлікт, який не розв’язується;
  • Передраковий стан – наприклад, несвідома депресія з рисами безвиході, безпорадності та безнадійності;
  • Ініціалізація – наприклад, утрата життєвої мети, виражена ступінь безпорадності та безнадійності або прихована суїцидальність;
  • Виявлена клінічна картина – наприклад, психотравма діагнозу (коли лікар без спецпідготовки пацієнта повідомляє йому страшний діагноз) або клінічна депресія;
  • Вихід і наслідки захворювання – наприклад, посттравматичний стресовий розлад або психопатизація.

Водночас психотерапевт упевнений, що не варто сприймати хворобу як довічний вирок.

“Шлях до здоров’я лежить через розв’язання кризи, лікування застарілих психотравм, вдоволення глибинних потреб. Набуття сенсу існування і опанування пригніченими ресурсами пробуджує колосальні цілющі резерви організму і веде до стійкої ремісії або навіть повного зцілення”, – підсумував Матреницький.

За матеріалами