Психологія

Винні покарані, але не знайдені

Мене образили або я образилася. Ще один прапор, який несуть поп-психологи. Хто винен? Той хто ображається? Або той, хто робить боляче, заподіює шкоду і не бачить меж?

Образа виникає тоді, коли ми вважаємо, що з нами вчинили несправедливо. І цей вчинок не відповідає нашим очікуванням. Я не можу ображатися на людину, яка випадково в метро наступила мені на ногу, я не чекаю від неї уваги і участі. Я не ображаюся на сусіда з перфоратором, якщо він дотримується “годинника тиші”, він мені нічого не обіцяв. Я не ображаюся на людей в черзі, якщо я спізнююся, але мені треба купити в квиток – сама винна, треба було виходити раніше.

Про образу

Але я точно не чекаю від близьких людей, що вони відпилюватимуть мені ногу або їстимуть мій мозок. Точно так же я не очікую, що мені не заплатять за виконану роботу, тому що керівник проекту вирішив, що йому потрібна нова машина. І я як би не очікую, що людина з якою я створюю сім’ю, заведе на стороні ще одну дружину і парочку діточок. І так, я вважаю це несправедливим по відношенню до мене.

В такому випадку образа – це наша реакція на стресову ситуацію, в якій ми не відчуваємо себе в безпеці. Виникає напруга і відбувається короткочасна мобілізація всіх ресурсів. Підвищується адреналін в крові, виробляються гормони стресу, зростає працездатність мозку, навіть зір і слух поліпшуються. Організм адаптується і він готовий діяти. З’являється агресія, яка нас мотивує на звершення. Або дати кривдникові в око або зробити кар’єру, стати мером і послати кривдника за 101 кілометр.

Ця дія обов’язково має відбутися. Агресія повинна бути реалізована. Ви можете направити її зовні на загрозу і тоді ви щось зруйнуєте навколо себе. Наприклад, ілюзії. Або вона буде спрямована всередину і тоді вона трішечки зруйнує вас. І тут два можливих шляхи: або зміна умов в яких виник конфлікт або адаптація до нього. Боротьба чи втеча. Або бездіяльність. Так ось цю нереалізовану агресію ми називаємо образою.

Образа це не те, що з вами сталося. Це спосіб вашої реакції. Пасивна реакція на можливу загрозу – образа. Або активна – дія.

Якщо ми не випускаємо назовні ті, гормони, які виробляє наш організм в стресовій ситуації, то рано чи пізно це призведе до проблем зі здоров’ям. Перетворюючи стрес в дію ми знижуємо вплив гормонів стресу на своє тіло і свою психіку. І таким чином зберігаємо здоров’я, молодість і красоту. Нас з дитинства вчать зберігати обличчя, деяких з нас вчать тримати себе в руках всередині, але нікого з нас не вчать не боятися свого гніву.

З максимальною вигодою для себе.

Якщо ви застали в своїй квартирі чужу голу тітоньку з вашим чоловіком, нормальна реакція – дати їм обом по голові сковорідкою. Погана реакція – ображатися. Ображатися за шубу – реакція трохи краща, хоч не замерзнете. Зробити вигляд, що нічого не відбувається і призначити себе винуватою зовсім – зовсім, дуже – дуже погана реакція. Хороша реакція – це мобілізувати всі свої ресурси і шукати рішення, як жити далі.

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20

Ігнорувати спроби вивести себе з ладу, а концентруватися на собі. На своїх почуттях. На тому, що в тебе завжди є вибір. На тому, що ви можете змінити. Або на прийнятті та адаптації до того, що змінити не можете. Не реагувати на зауваження про свою зовнішність, характер або діяльності. Це стає можливим, коли ви знижуєте свою залежність від того, що роблять оточуючі вас люди і виробляєте механізми захисту.

Ніяких універсальних механізмів адаптації тут бути не може, люди різні, пісні різні. Медитації, візуалізації, малювання і навіть психологи – корисні, але вони вам не допоможуть, поки ви не навчитеся концентруватися на собі, коли вас захльостують емоції. Поки ви не перестанете ігнорувати свій біль, свій гнів, свою вразливість. Поки ви не визнаєте, що саме їх ви ховаєте за образою. Або провиною. І починати діяти. Успіх обраної стратегії залежить від ваших особистих здібностей і усвідомленості поведінки.

А конкретний, конкретний приклад адаптації можна? Можна.

Поганий приклад:

В одному місті жив хлопчик. Амбіції у хлопчика – мільйон в день і любити королеву по-всякому. А йому життя підсовує зарплату в 5000 і підписку на порноканал. Кожен день і багато хлопчик ображається на життя. Тому і паскудить помаленьку і ревно стежить за тим, щоб в інших життя теж не вдалося. І компенсує свою образу приниженням чужих успіхів, стеженням за колегами, неповагою чужих інтересів. Це поганий приклад. Хлопчик або стане імпотентом в тридцять або зіп’ється.

Гарний приклад:

В іншому місті жила була дівчинка. Була у дівчинки собачка. Вигулювала вона собачку в сквері поряд з будинком, там же де й інші власники собак. Дівчинка була охайна і акуратна, так її виховали. Але ось біда, мало не щовечора вона наступала на какашки. Що вона тільки не робила – і уважно під ноги дивилася, і намагалася з доріжки на газон не сходити. Але варто трохи відволіктися, бах, і в гівно. Хоча за своїм собакою вона какашки прибирала. Це було дуже прикро, просто карма якась. І тоді дівчинка зробила одну річ: купила гумові капці за 40 гривень – спеціально для прогулянок з собакою. Так і назвала їх: “гавнотапки”. І більше не ображається.

За матеріалами