Функція заздрості дуже конкретна: вона допомагає нам зорієнтуватися у власних бажаннях. Це наче сигнал: «Мені теж потрібна ця штука!». Хоча не все так просто. По-перше, заздрість виникає лише тоді, коли ми не повністю усвідомлюємо бажання або не зовсім його собі дозволяємо. Інакше вона б не знадобилася. По-друге, у нашій культурі заздрість вважається «поганим почуттям». Тому перша реакція на власну заздрість – запхати її десь подалі, ніби нічого й не сталося, а не обмірковувати й досліджувати її. Таке заперечення або самозасудження – дуже поширена реакція. Поширена, але не ефективна: заздрість нікуди не подінеться, а корисної інформації від аналізу заздрості ми теж не отримаємо.

Поділ на «чорну» та «білу» заздрість – не зовсім коректний і так само культурно обумовлений. Вважається, що можна заздрити по-білому, тобто водночас мати теплі почуття до людини, а можна по-чорному – тобто без жодної симпатії до об’єкта заздрості. Такий поділ має певну логіку, але справа в іншому. З погляду психології почуття заздрості одне – не чорне і не біле. І важливо лише те, що ми з нею робимо, яку стратегію обираємо.

Що люди роблять із заздрістю?

Загалом це дуже потужне почуття, воно дає нам запас енергії, і цю енергію хочеться кудись подіти. Тут варіантів три:

1. ЗНЕЦІНИТИ ОБ’ЄКТ

«Так це вона не сама заробила, це їй чоловік допоміг!», «Та кому потрібна та посада, то тільки фікція, він все одно ні на що не впливає, сидить ото й папірці підписує», «Картини вона малює, бач, хіба то картини!»

Сильна заздрість дуже часто стає фундаментом для подібних висловлювань. Це захисний механізм за принципом «не дуже й хотілося». Стратегія знецінювання жодним чином не допомагає втілити власні мрії, тому критикувати тих, кому заздриш, можна роками. Власне, якщо у вас є такі знайомі, ви й самі помітили: із часом їхній текст майже не змінюється.

2. ЗНЕЦІНИТИ СЕБЕ

«Оце я невдаха, люди вже собі другу машину купують, а я…», «Ніколи мені не стати керівником, правду Марія Пилипівна казала, що нічого з мене не вийде…»

У другому варіанті вся енергія заздрості спрямовується проти себе – людина засуджує сама себе, критикує, сумнівається у своїх здібностях. Такий підхід теж нічого не змінює, хіба що настрій псує.

3. ЗДОБУТИ ТЕ, ЧОГО ХОЧЕТЬСЯ

Енергії заздрості зазвичай достатньо, щоб зрозуміти, яка ж моя потреба залишилася незадоволеною, а потім розробити хоча б приблизний план дій. Ось що цікаво: варто людині зрозуміти, що саме викликає заздрість і як можна це отримати в її життєвому контексті – заздрість кудись зникає, тепер увагу спрямовано на рух до мети.

«НОЖИЦІ ЗАЗДРОСТІ»

Заздрість вказує на наші справжні бажання. Хороша новина в тому, що всі знайдені через заздрість бажання цілком реально здійснити. Недаремно у фольклорі та анекдотах зображують заздрість на простих прикладах: у сусіда яблуня вища і корова здоровіша.

Заздрість викликатиме людина, що заробляє вдвічі більше, але не в тисячу разів більше: мільярдерові ми не заздримо, бо він надто далеко. Він може надихати, викликати подив, нерозуміння тощо, але це не заздрість у її звичайному розумінні. Якщо я люблю кататися на ковзанах, я можу заздрити більш спритному другові, який може втриматися на одній нозі, але навряд чи заздритиму олімпійському чемпіонові.

Уявімо розкриті ножиці: на одному лезі – моє теперішнє, на другому – мій об’єкт заздрості. Між нами є відстань, і вона може бути значною, однак не безкінечною. До того ж завжди є певний механізм, що може наблизити мене до бажаного стану. Інакше уся система просто б не виникла.

Дуже важливо спрямувати енергію заздрості на здійснення власних бажань, але насамперед треба ці бажання правильно зрозуміти. Психотерапевт, до якого звернулися з проблемою заздрості, намагатиметься це почуття розкласти на складові, щоб збагнути механізм. Уявімо, що популярна блогерка викладає в Instagram світлину: вона зі своїм коханим стоїть на фоні моря. Хтось із читачів їй позаздрить, але обов’язково виявиться, що заздрять люди різним речам.

«Страшенно заздрю її подорожам – у неї стільки вільного часу, стільки свободи, вона може сама вирішувати, куди поїхати і що робити, а я ні».

«Страшенно заздрю її подорожам – вона подорожує з нареченим. Вони мають стільки спільних зацікавлень, він постійно поруч, а мій чоловік не розуміє мене й рідко буває вдома».

«Страшенно заздрю її подорожам – через це в неї сто тисяч фоловерів, вони її підтримують, хвалять, а в мене на роботі й простого спасибі не дочекаєшся».

Зовні це ніби одна історія: «Я заздрю людині з Instagram, яка постійно подорожує». Але насправді це дуже різні речі, які з часом можна усвідомити як «Мені потрібно більше вільного часу», або «Мені не вистачає близькості у стосунках», або «Мені бракує визнання і підтримки колег».

До речі, за статистикою люди старшого віку набагато рідше заздрять порівняно з молодими. Тут можна порадити свідомо зберігати в собі трошки здорової заздрості, щоб мати додатковий внутрішній драйв для змін і досягнень.

Хочеться ще раз повторити думку, що заздрість, як і будь-яке почуття, – не може бути поганою сама собою: оцінювати можна хіба що вчинки, які ми робимо під впливом почуттів, але аж ніяк не саме почуття. Чому тоді заздрість так серйозно засуджують у багатьох релігіях? Найімовірніше, саме через «енергетичний потенціал» цього почуття: це потужна сила, надмір неконтрольованої енергії, і хтозна, на що здатна людина під впливом нестерпної заздрості.

У літературі є багато прикладів: мовляв, Сальєрі отруїв Моцарта, бо не зміг перенести сили його таланту й витримати інтенсивності власної заздрості. До речі, це міф: Сальєрі був одним із найбільш визнаних композиторів свого часу, навчав Бетховена, Шуберта й Ліста. Жодних доказів його причетності до смерті Моцарта не знайдено. Ймовірно, цей сюжет так міцно увійшов у літературу та кіно саме через його правдоподібність: це доведена до крайнощів стратегія «Знецінити об’єкт» з нашого списку, тільки знецінювання перетворилося на спроби цей об’єкт знищити.

ВПРАВА 1

Щоденник заздрості
Знадобиться табличка на 4 колонки (ситуація, причина, потреба, можливості). Щоразу, коли ви відчуваєте заздрість, запишіть ситуацію та об’єкт заздрості («позаздрив колезі, що він планує піти в гірський похід»). Посередині запишіть, що саме викликає у вас заздрість («у його житті стільки пригод, він ризикує, отримує нові досвіди, його життя різноманітне»). Тоді перетворіть цю інтерпретацію на власну потребу («мені не вистачає нових почуттів та вражень») і подумайте, як ви, враховуючи свої власні смаки, уподобання та обставини, можете задовольнити цю потребу. Цілком можливо, що вам не знадобиться тиждень у наметі, аби відчути дух пригод. Запишіть кілька варіантів у останню колонку.

Головне в цій вправі – навчитися правильно розшифровувати сигнали, які нам надсилає заздрість. Ви не зобов’язані щось робити у зв’язку з кожної клітинкою цієї таблиці: спостереження й усвідомлення теж піде на користь, навіть якщо нема ресурсів на серйозні зміни.

ВПРАВА 2

Говоримо як є
Вправа для тих, хто звик засуджувати себе за найменші прояви заздрості. Ваше завдання – легалізувати це почуття. Тому щоразу, коли ви відчуваєте заздрість, кажіть про це – спочатку хоча б собі. Пам’ятайте, що фраза «я йому заздрю» – це текст здорової і нормальної людини. Коли ви навчитеся визнавати власну заздрість і дасте їй право на існування, можна озвучувати «Я заздрю йому…» близьким і друзям, які здатні вас зрозуміти й підтримати. Стежте, щоб у вашому тексті було якнайбільше про ваші потреби та якнайменше знецінювання або критики – як спрямованої на об’єкт заздрості, так і спрямованої на себе.