Психологія

Універсальні способи захисту від маніпуляцій

Ступінь успішності маніпуляції значною мірою залежить від того, наскільки широкий арсенал використовуваних маніпулятором засобів психологічного впливу і наскільки він сам гнучкий і вправний у їх використанні.

Маніпуляція може здійснюватися несвідомо, а може і осмислено, тому в тій чи іншій мірі кожна маніпулятивна спроба передбачає хоча б елементи планування. Як планованих дій виступають підстроювання до особливостей ситуації і адресата впливу, підготовка адресата, організація самої ситуації.

Як захиститися від маніпуляцій

Маніпулятивні майстерність реалізується в двох процесуальних стадіях: підготовка і безпосередньо маніпуляція.

Підготовчий етап

В рамках цього відповідно до своїх намірів маніпулятор повинен усвідомити, якого роду вплив він збирається здійснити в тому чи іншому випадку, а для цього точно вибрати мішень впливу, тобто – ті психічні структури адресата, на які він впливає. Такими мішенями впливу є:

1. потреби, інтереси, схильності;
2. світогляд, переконання, вірування;
3. знання про світ речей, про людей, явища та відносини;
4. спосіб мислення, стиль поведінки, звички, вміння, навички, кваліфікація;
5. психічні стани, почуття і емоції.

Для цього потрібно знати адресата впливу: те, що може вплинути на одного адресата, з іншими не спрацює. Вибір мішеней впливу передбачає збір інформації про адресата впливу.

Контекстуальне оформлення – організація умови впливу таким чином, щоб забезпечити успіх маніпуляції. Організація взаємодії полягає в тому, щоб проконтролювати «зовнішні» змінні ситуації взаємодії; передусім фізичні умови. До фізичних умов належить місце взаємодії і його оформлення.

Можливості для маніпулятивного впливу різні в залежності від того, чи відбувається воно в офіційній чи неофіційної обстановці (в робочому кабінеті, на природі, в банку, на вулиці і т.д.). Досвідчений маніпулятор всі ці умови ретельно враховує. Підбором умов взаємодії вирішується ряд завдань: підвищення ймовірності виникнення у адресата впливу певних реакцій, ізолювання адресата для забезпечення можливості впливу на нього без перешкод, створення умов для підвищення сугестивності.

Без встановлення контакту ніяке ефективне спілкування неможливе, тому в літературі по діловому спілкуванню настільки велике значення надається встановленню контакту. У разі маніпулятивної взаємодії успіх маніпулятора залежить від уміння увійти в контакт і утримувати його.

Особливий вид контакту становить приєднання, або підстроювання. Техніка приєднання до партнера по спілкуванню – це приєднання по рухах, позі, жестах, міміці, а також приєднання до провідної репрезентативної системи (візуальної, кінестетичної, аудіальної). Приєднання здійснюється і по емоційному стану.

В процесі приєднання ведеться пошук загальної ґрунту: «земляк», «колега», «брати-слов’яни», «мужики» і т.д. Інший вид приєднання – «приєднання до…» має на увазі реальний поділ учасником спілкування намірів, інтересів, поглядів, дій партнера по спілкуванню.

Зауважимо, що встановлення контакту – це не маніпулятивний прийом. Приєднання, або підстроювання, необхідні в будь-якому процесі спілкування, як найважливіша його складова, без якої неможливо скільки-небудь тривалий час підтримувати відносини. Маніпуляція починається тоді, коли встановлення контакту використовується для формування довіри, яка потім буде використано в маніпулятивних цілях. Тут використовуються всі прийоми атракції, щоб створити про себе сприятливе враження, стимулюється симпатія, формується ситуація відвертості, витісняється бажання приховати інформацію.

Психолог Е.Л. Доценко визначив чинники, управління якими дозволяє маніпулятору впливати на події у відповідності зі своїми задумами. До таких факторів належать психологічний простір взаємодії і інформаційне оформлення маніпуляції.

Психологічний простір взаємодії складається між спілкуються сторонами з моменту встановлення контакту. Як і фізичний простір, він має свої вимірювання. Кожна подія, що відбувається в цьому просторі, кимось із партнерів ініціюється, організовується, а його розвиток кудись прямує. Подія відбувається взаємними зусиллями партнерів по спілкуванню. Для опису як статичних станів психологічного простору, так і його змін використовуються поняття: територія, дистанція, прибудова, ініціатива, рівні впливу, динаміка впливу. Управління цими факторами становить важливу частину арсеналу психологічного впливу.

Територія – частина міжособистісного простору, яку той чи інший партнер вважає своєю. Психологічно територія міжособистісної взаємодії сприймається на різних рівнях:

1. на кінесичному – як фізична територія: мій кабінет, моя кімната, мій робочий стіл, моя половина столу, мій автомобіль, п’ятачок під ногами в переповненому транспорті і т.д .;
2. на емоційному – мої почуття, емоції, настрій, реакція;
3. на операційному – моя робота, мій стиль діяльності, мій індивідуальний спосіб її виконання;
4. на предметному – мої думки, мої ідеї, мій рід занять;
5. на особистісному – все те, що значимо для мене (звідси «не лізьте в душу»).

В результаті приєднання утворюються загальні поля, на кожному з яких визначаються «свої території» і «нічийні» зони. При маніпуляції відбувається таємне проникнення на чужу територію – відбувається вторгнення в інтимний простір, проникнення в чужу душу, спотворення і пересмикування думок і т.д.
При маніпуляції відбувається постійне порушення дистанції, як у фізичному сенсі, так і в соціальному і психологічному. Дистанція – це ступінь віддаленості партнерів один від одного, що визначається наявністю міжособистісних перешкод, що стоять на шляху зближення людей. Завдання маніпулятора полягає в тому, щоб скоротити дистанцію між собою і адресатом до максимально можливого мінімуму.

Стадія безпосередньої маніпуляції

Початковий момент управління процесом взаємодії з боку одного з партнерів – ініціатива. Виступаючи ініціатором деякої події, партнер бере на себе відповідальність за нього. Найважливіша характеристика маніпулятивного впливу -наявність явного і прихованого рівнів впливу. Явний рівень впливу виконує функцію «легенди», «міфу», що маскує справжні наміри маніпулятора. Прихований рівень впливу – той, на якому ретельно приховуються від адресата як сам факт впливу, так і його мета.

Дослідники маніпуляцій підкреслюють технологічну неминучість маскування маніпулятивного наміру, без якої маніпуляція просто не відбудеться.

Прихований вплив, однак, приховано від адресата лише психологічно. Феноменально воно вбудовано в сюжет «легенди» як набір цілком легальних елементів. Вони можуть виглядати або як частина цієї легенди (якщо маніпуляція досить вправна), або як випадкові включення, на які зазвичай не звертають уваги. Ці елементи функціонально є «приманкою», на яку, як сподівається маніпулятор, повинен «клюнути» адресат.
Динаміка впливу включає в себе темп і паузи. Темп спілкування – це швидкість, з якою розвиваються міжособистісні події, виконуються реалізують їх дії. Темп взаємодії може виступати маніпулятивним засобом: при маніпуляції він нав’язується адресату, будь то стрімкий темп, вмотивований терміновістю здійснення дії, прийняття рішення, або невиправдано уповільнений темп, що провокує адресата впливу на певні дії. Значення пауз при маніпуляції також велике, недарма кажуть: «Взяв паузу – тримай».

Тонкість маніпулятивного впливу в значній мірі залежить від майстерності маніпулятора в використанні засобів комунікації, як вербальних, так і невербальних.

На вербальному рівні використовуються наступні способи психологічного тиску:

• універсальні висловлювання, які неможливо перевірити, а тому вони і не підлягають обговоренню: «Всі чоловіки – гади..»

• генералізація (розширені узагальнення): (а) на групи людей – «Потрібні відповідальні люди. Але ж вони студенти»- прихована генералізація. «Студенти не можуть бути відповідальними людьми»; (Б) в часі – «завжди», «постійно», «вічно»;

• неявна вказівка на загальноприйняті норми: «Ви навіть комп’ютер не вимкнули» – тисне сильніше, ніж просте зазначення «Вимкніть комп’ютер».

• маскування під пресупозиції (неявні припущення): «Не дивлячись на їх відносини їх все-таки послали разом у відрядження» – цим повідомляється, що «У них« такі »відносини»;

• невизначений референтний індекс: «У міністерстві вважають …», «Є думка …», «Кажуть, що …», невизначене «вони»;

• множення дій, імен, ситуацій: «Ох, вже ці мені контролери …», «Через що у нас бухгалтери звільняються?» (За фактом одного звільнення);

• «комунікативний саботаж», при якому попередня репліка ігнорується, а у відповідь вводиться нового змісту: «Я можу отримати довідку?» – «Ви що, оголошень не читаєте?»;

• двозначність: «Будете намагатися, отримаєте премію» – потім можна сказати, що старання були недостатні;

• заміщення суб’єкта дії: «Історія не пробачить нас…», «Який у нас сьогодні настрій?».

• підміна емоційно-оцінних понять нейтральними корелятами, і навпаки: «товари секонд-хенд» замість «речі, що були у вжитку», «рекетир» замість «бандит», «кілер» замість «вбивця», оборотність «шпигун» – «розвідник»;

• неявні припущення, що вводяться в інформаційний обмін лінгвістичними засобами: «Як ви розумієте, це від мене не залежить» – допущення «Ви самі розумієте» нав’язується партнеру як само собою зрозуміле;

• модальні оператори повинності і можливості: «Чоловіки повинні бути терплячими», «Неможливо зрозуміти, коли ви жартуєте…»

• неконгруентність повідомлення, тобто одночасна подача суперечливих повідомлень. Наприклад, при протиріччі між словами і інтонаціями адресату доводиться вибирати, на яке повідомлення реагувати.

У маніпулятивних цілях можуть бути використані всі ті ж технічні прийоми, що і в неманіпулятивних цілях. На рівні технології важко уявити що-небудь специфічно маніпулятивне в арсеналі засобів психологічного впливу.

Психологічний захист від маніпуляцій

Існує безліч ситуацій, коли необхідний психологічний захист від маніпуляцій, тобто ухилення від маніпулятивного впливу або ослаблення шкоди, що загрожує з боку маніпулятора.

Першою дією в психологічному захисті є усвідомлення самого факту маніпуляції: «Стоп, маніпуляція!» Поки маніпулятивного впливу не усвідомлюється, природно не здійснюються захисні дії. Як тільки маніпуляція усвідомлюється, включаються базові захисні механізми.

Оскільки основною мішенню маніпулятивного впливу є особистісні структури, а основний деструктивний ефект полягає в розщепленні особистісних структур (наслідок внутрішньоособистісних конфліктів), то найважливіше завдання для адресата полягає в тому, щоб не дозволити опоненту маніпулювати ним.
Корисно привернути увагу до двох універсальних і досить специфічних прийомів захисту. Перший стосується того, що називається непередбачуваністю. Якщо людина непередбачувана, вона невразлива. Якщо адресат поводиться так, що про нього складно скласти думку, то маніпулятору важко до нього підлаштуватися. До непередбачуваної поведінки найбільше схильні люди самодостатні, впевнені в собі, з високою самооцінкою. Вони розкуті, спонтанні, природні, адекватні ситуацій; винахідливі, спритні, не губляться в складних ситуаціях.

Другий прийом – затримка автоматичних реакцій. Вона проявляється в тому, що адресат діє дещо більш обережно, ніж зазвичай, витрачає більше часу на прийняття рішення. Позитивний результат цього прийому полягає в тому, що проявляється можливість для уточнюючих розпитувань, відтягування, пошуку окружних підходів. Затримка автоматичних реакцій може також сприяти появі сумнівів, вагань.

Активні способи захисту від маніпуляцій припускають:

1. Установку на руйнування технологічних елементів впливу на адресата. Вона спирається на дезавуювання поведінки маніпулятора. Оскільки маніпуляція є таємне вплив на адресата, то може бути дуже ефективним розтин не тільки намірів маніпулятора, але і самої наявності неявного впливу. З недовірливою інтонацією можна попросити партнера уточнити будь-яке питання, задати питання про цілі даного виступу і т.д.

2. Установку на їх використання в своїх інтересах. У таких випадках мова звичайно йде про те, щоб або продовжити маніпуляцію, яку зробив маніпулятор, але вже під своїм контролем і в своїх інтересах, або зробити власну маніпуляцію. Важливо, щоб ефект відповідав інтересам адресата.

Універсальні способи захисту від маніпуляцій наступні:

1. пам’ятати основне завдання прийомів маніпулювання (відвернути від власних інтересів, збити з пантелику, отримати вигоду, використовуючи перекручену реакцію);

2. чітко і твердо зберігати в свідомості свої головні інтереси;

3. залишатися на позиціях реальності в сприйнятті своїх пріоритетів, самим собою встановлених на певну перспективу;

4. усвідомлювати різницю між справжніми зобов’язаннями на користь інтересів співрозмовника і порожніми обіцянками йому.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20