Психологія

У кожної сім’ї є свій характер

Чому одні відносини мають шанс на розвиток, а інші швидко гаснуть? Виявляється, людина може вписатися виключно в ту систему, якості якої розвинені у неї самої. Згодом вона передасть це своїм дітям. Так і формується “характер” сім’ї.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

Не секрет, що у кожної сім’ї є свій характер. Є сім’ї тривожні, є гнівливі, є зарозумілі, є амбітні, є жертовні. Найчастіше одного точного прикметника досить, щоб описати тканину, з якої зіткана сім’я. І що цікаво характер цих сімей не змінюється з покоління в покоління. Діти успадковують рівно те, що було раніше. Чому?

Уявіть собі, що Кирило Кожум’яка їде свататися до Оленки. Його саджають за стіл, а вдалині лунає глухий бум. Мати сімейства хапається за серце і каже: бомблять нас. Батько: літаюча тарілка впала. Брат: надягає бушлат і бере на всякий випадок вила. Оленка: ходімо швидше перевіримо, тільки обережно, де ліхтарик?!

Якщо Кирило не тривожний, то він подивиться на все це і на наступний ранок втече на південний захід. Але якщо він тривожний, то з усією родиною почне кидатися, барикадувати вікна і готуватися до вторгнення НЛО. Хм, але може ж Оленка відрізнятися від своєї сім’ї?

Звичайно, ми ж віримо в казки. У них Оленка на тлі загальної паніки спокійно виколупує картопельку з борщу і посміхається нареченому. І дітей вони потім не роститимуть тривожними.

Уявімо ту ж ситуацію, сів Кирило за стіл, а там йому перехресний допит. Дракона ти криво завалив, мати каже, можна одним ударом все зробити.

Майбутній тесть додає: і піч не вмієш будувати. Оленка посміхається: він у мене криворукий, але добрий серцем. Кінь Кирила все ще прив’язаний в сінях і нетерпляче тупотить копитом. Якщо Кирило не пасивно-агресивний, він його осідлає і втече. А якщо агресивний, то почне огризатися: у нас в родині взагалі так борщ ніхто не варить, у нас в родині взимку не мерзнуть, гени сильні споконвічні, не те, що у вас, а ти, товстодупа, коли за варениками йдеш, об поріг спотикаєшся, як позавчора в нашій хаті. Все, Кирило вписався в сім’ю.

Питання коли. Дітки коли будуть, як назвете, в який сад відправите, весілля коли, людей скільки запросите, грошей скільки витратите, на майбутнє скільки відклали? Потрапив Кирило в сім’ю амбітну, багату, можливо, але зарозумілу і, головне, контролюючу. Якщо сам він зарозумілий і контролюючий, то ласкаво просимо в сім’ю і весілля багате буде. Ну а то шо дружину не зможе контролювати, потім коханку молодшу знайде і на ній вправлятися буде. Зовні фасад сім’ї: вах, мамою клянусь, причепитися ні до чого, всередині ізотопний піврозпад.

Загалом і в цілому. Мораль нашої казки, що людина може вписатися тільки в ту систему, якості якої розвинені у неї самої. І передати це дітям.

Може людина всередині такою і не є, прям дуже глибоко всередині, але копати треба довго. Якщо вона знаходить свою лопату і починає знаходити себе, нехай не відразу, нехай пізно, то це вже перемога. На цьому етапі, до речі, відбувається припинення відносин. Людина виходить з системи, цінності якої їй не підходять.

Казку свою розуміти корисно. Відразу розумієш в ній свою роль і береш відповідальність за те, що б і коли не відбувалося навколо тебе, головний герой завжди ти сам. І драконів з принцесами на будь-якому етапі цієї казки теж вибираєш сам.

За матеріалами