Психологія

У чому небезпека надлишкового милосердя?

Милосердя – невід’ємна риса духовно розвиненої людини. Однак витоки його знаходяться по той бік моралі – в області природних інстинктів.

В його основі лежить несвідоме прагнення до захисту своєї популяції від знищення. Дітей ми інстинктивно захищаємо тому, що це матеріал для відтворення майбутніх поколінь; літніх бережемо як носіїв життєвого досвіду, мудрості та етнічної культури.

Християнство звеличили милосердя над його інстинктивним природним фундаментом і стало культивувати як форму обов’язкової, «богоугодної» поведінки. Краще той, хто більше милосердний, навіть якщо він віддав останнє і тепер сам вимагає прояви милосердя з будь-чиєї сторони. Правда, карикатурно?

У нашому суспільстві зараз культивується «надмірне милосердя»: наприклад, збір грошей (і чималих часом) на операцію хворої дитини. А чому на державному рівні не вирішується питання щодо позбавлення дипломів здебільшого хірургів, педіатрів, дитячих онкологів? Адже це їх робота – допомагати, виліковувати, проводити реабілітацію таких дітей.

Навіщо ж тримати в штаті лікарні фахівця, який тільки розводить руками і посилає на лікування до Європи, Америки, Ізраїль? Тисячу нездар виженеш – інші подумають: а може, змінити професію? Або почнуть удосконалювати свої лікарські навички.

Надмірне милосердя призводить до того, що в суспільстві виникають настрої споживацького ставлення до нього. Викликання почуття жалості стає нормою економічної поведінки. Так недовго і до появи ярлика «країна жебраків».

Носіями цього феномена і його затятими захисницями стали  жінки. Жалісливі, як говорили за старих часів,  до«всяких калік перехожих», самі нещасні, толком невлаштовані, з чоловіками-алкоголіками, важким побутом і дітьми-паливодами. Зрозуміло, що такий стан справ веде до зниження життєздатності популяції, а простіше кажучи – до її деградації.
Тепер давайте подивимося з іншого боку. Без сліпого співчуття і зворушливих зітхань.

Що таке хвора або убога людина? Зрозуміло – це та, яка знаходиться під активним «виховним» впливом Всесвіту. Той, що страждає нині, «виховується» за свої помилкові переконання або неправильні вчинки. Йде персональний, можливо, багаторічний урок в школі життя. Його нинішній стан – це його добровільний вибір, хоча він може і не усвідомлювати цього, а страждання – результат його боротьби з життям.

А той що подає милостиню або висловлює співчуття (тобто передає йому частину своїх життєвих сил) зменшує «виховний» ефект. Відповідно, тим самим віддаляє момент перегляду ставлення до життя і її виправлення.

Великі педагоги Макаренко, Сухомлинський, Блонський рекомендували своїм підопічним не простоювання в людних місцях з простягнутою рукою, а залучали до праці, прищеплювали почуття обов’язку – перед самим собою і перед своєю країною.

Ті ж, хто жертвує, за рідкісним винятком, переживають почуття власної потрібності і величі, могутності, влади і контролю. Вони упиваються своїми «цивільними вчинками», позуючи перед кінокамерами і демонструючи фальшиве добросердя. Шоу, та й годі!

Людей посилено провокують не тільки на жалість і співчуття, а в більшій мірі – на переживання провини і прийняття на себе відповідальності за все, що відбувається з хворим. Використовується грубий моральний шантаж: «якщо ви не допоможете, дитина не проживе й року» і т. п.

Крім грошей, ще формується величезна воронка емоцій, куди довірливі люди зливають свої страхи, переживання, співчуття. Учасники жорстокої вистави повідомляють на сайтах, присвячених благодійності під назвою «Ми відстояли для малюка ще один день життя», – хоча всі їхні зусилля зводилися до емоційно зарядженим повідомленнями в Мережі і їх нескінченного дублювання. Вам і далі хочеться бути глядачами цього цинічного дійства?

Які підводні камені підстерігають вас в каламутній річці під назвою «надмірне милосердя»?

1. Вами будуть користуватися. Ваші знайомі, а потім і їх знайомі. Цинічно, маніпулятивно, давлячи на природну жалість.

2. Ваші кордони не будуть дотримуватися. Будучи добрим, ви не зможете відмовити оточуючим. А вони розцінюють це як дозвіл переступити через вас.

3. Ви не будете встигати піклуватися про себе. Добрі люди схильні вкладати багато часу і ресурсів в інших. У себе вони – на останньому місці.

4. Чи станете приманкою для аферистів, маніпуляторів і подібних до них. Улюблені мішені моральних маргіналів – добрі люди. Заради допомоги «постраждалим» ви лізете зі шкіри геть, а їм подобається цим користуватися.

5. Вас перестануть поважати навіть ті, хто раніше захоплювався вами. Вони будуть бачити перед собою загнану, змучену людину, «вічно винну» в тому, що не всім допомогла, що чогось не встигла. Про яку повагу може йти мова?

Бути добрим – це дивовижна людська якість, дана згори. Однак надмірна доброта може завдати шкоди вам і тому, на кого вона спрямована. Дозуйте душевне тепло, ласкаві слова і грошові кошти, віддаючи все це навколишньому світу.

За матеріалами