Психологія

Три теорії інтелекту

Люди розрізняються за своїми здібностями до навчання, логічним мисленням, вирішенням завдань, розумінням і формуванням понять, узагальненнями, досягненнями і т.д. Цей вражаючий перелік здібностей підводить до поняття інтелекту. Всі ці здібності і є інтелект.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

1. Теорія двох коефіцієнтів

Досліджуючи феномен інтелекту, психологи широко використовують тестування. Перша і найпопулярніша концепція інтелекту називається теорією двох коефіцієнтів.

• Генеральний фактор. Схема така. Велика кількість людей виконують тести на визначення рівня різних розумових здібностей (пам’яті, уваги, просторової орієнтації, абстрактного мислення, словникового запасу і т.д.). З отриманих даних виводиться середнє арифметичне, з яким потім порівнюються індивідуальні результати. Це і є загальний коефіцієнт інтелекту. Такий метод називається психометрія (виміром психіки).

• Специфічний фактор. Це кількість балів, набрані під час тестування однієї приватної здатності (тільки пам’яті або ж тільки уваги). Середнє арифметичне із суми спеціальних коефіцієнтів дає загальний коефіцієнт інтелекту.

Психометричний еквівалент інтелекту – кількість балів, набрана в ході психологічного тестування. Сам тест складається з декількох завдань, кожне з яких призначене для визначення рівня якої-небудь однієї здібності. Існує також тест у вигляді гри, але це трохи інша розмова. Як правило, результати тестування приватних здібностей не сильно різняться, тобто для людей з високим загальним коефіцієнтом інтелекту характерні високі спеціальні коефіцієнти у всіх сферах, і навпаки. Цей факт свідчить про те, що приватні здібності взаємопов’язані і визначають загальний рівень інтелекту.

Свого часу була висунута теорія первинних розумових здібностей. Ця теорія дуже близька концепції двох факторів інтелекту. Її автор, Льюїс Терстоун, вважав, що рівень інтелекту визначається здібностями в наступних сферах: розуміння мови, швидкість мови, рахунок, пам’ять, просторова орієнтація, швидкість сприйняття і умовивід.

Теорія первинних здібностей не стала загальноприйнятою по ряду причин. По-перше, не був зібраний достатній емпіричний матеріал, що підтверджує цю теорію. По-друге, список первинних розумових здібностей розширювався до ста пунктів.

2. Теорія Штернберга

Роберт Штернберг запропонував потрійну теорію інтелекту. Він виділив такі його складові:

• Компонентна. Включає розумові здібності, які традиційно служать предметом психологічного тестування (пам’ять, швидкість мовлення і т.д.). Штернберг підкреслює, що ці здібності не пов’язані з повсякденним життям, побутом.

• Емпірична. Здібності до розрізнення знайомих і незнайомих проблем, пошуку або вироблення способів їх вирішення та практичного застосування цих способів.

• Контекстуальна. Розум, що дозволяє вирішувати повсякденні проблеми.

3. Теорія множинного інтелекту

Деякі люди відрізняються особливим складом інтелекту, який називають талантом. Ґрунтуючись на результатах досліджень таких людей, Ховард Гарднер запропонував теорію множинного інтелекту, який рідко асоціюється з загальноприйнятим поняттям інтелекту. Гарднер розрізняє сім основних типів інтелектуальних здібностей:

1. Кінетичні (рухові) – координація рухів, почуття рівноваги і окомір. Люди з переважанням такого типу інтелекту особливо успішні в фізичній діяльності.
2. Музичні – почуття ритму і музичний слух. Музично обдаровані люди стають прекрасними виконавцями або композиторами.
3. Просторові – орієнтація в просторі, тривимірна уява.
4. Мовні – читання, мовлення і письмо. Люди з розвиненими мовними здібностями стають письменниками, поетами і ораторами.
5. Логіко-математичні – рішення математичних задач.
6. Міжособистісні (екстравертні) – взаємодія і спілкування з іншими людьми.
7. Внутріособистісні (інтровертні) – розуміння власного внутрішнього світу, емоцій, мотивів своїх дій.

Кожна людина має індивідуальний рівень розвитку згаданих вище здібностей.

За матеріалами