Психологія

Той, хто здатний вас роздратувати – вас і контролює

Чи доводилося вам турбуватися через те, що хтось несправедливо скривдив вас або був грубий? Навіть зовсім незнайома людина, про яку можна було б забути вже через хвилину. А – ні: ви вкотре прокручуєте в голові сказане, підбираєте більш вдалу свою відповідь (якщо взагалі не промовчали), вам – боляче, прикро…

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Тобто ви, самі того не підозрюючи, потрапляєте під контроль кривдника. Тепер він керує вашими почуттями та емоціями! А це вже той самий контроль, чи не так?

Коли щось пішло не так, як ми того хотіли, або хтось не відреагував належним чином, коли чиясь поведінка або слова засмучують, ми зазвичай говоримо: «Ти мене розсердив», «Ти заподіяв мені біль», «Ти вивів мене з себе»…

Насправді ці слова можна перевести як: «Ти винен в тому, що я відчуваю», «Ти несеш відповідальність за те, що я реагую певним чином»…

Тобто – інша людина винна в тому, що ви засмучені.

Насправді, якщо нас хтось виводить з себе або злить, то виключно тому, що ми йому це дозволяємо.

У відповідь на зовнішній подразник ми автоматично реагуємо таким чином: «Те, що ви думаєте про мене, більш важливе, ніж те, що я думаю про себе. Більш того – мене це турбує, я думаю про це, я зациклився і ніяк не можу заспокоїтися».

У таких випадках відповідальність за те, що відчуваємо, ми перекладаємо на інших людей. І це замість того, щоб зрозуміти, що наші почуття і емоції – зона особистої відповідальності. Точно так же – як і контроль реакції.

Але ми чомусь обираємо шлях найменшого опору – передаємо цей контроль стороннім людям, а потім ще дивуємося, чому так боляче і дискомфортно. А хто сказав, що бути маріонеткою в чужих руках повинно бути легко і радісно?

Ніхто не сперечається, взяти на себе відповідальність за власні гнів або роздратування – важко. Тим більше, коли ви звикли зміщувати фокус уваги зовні. Найлегше звинувачувати партнера, боса або знайомого в тому, що вони спеціально вивели вас з себе, а ми – всі такі білі і пухнасті, не заслужили такого ставлення, але… Але що це нам дасть, окрім почуття власної правоти? Стане не так боляче? Ви заспокоїтеся, а кривдник вибачиться?

Звичайно, ні. Ми просто підемо найлегшим і звичним шляхом, в який раз переклавши відповідальність за власні реакції – на оточуючих. А це означає, що ми не зможемо встановити зв’язок зі своїм внутрішнім Я.

Чому так відбувається раз за разом і по одному і тому ж сценарію? Іноді виною всьому – наше Его. Воно хоче, воно буквально вимагає визнання, що воно – центр Всесвіту, а значить ви ніколи і ні за що не несете відповідальність. Винні інші.

Якщо відірватися від Его хоча б  трохи, стає набагато легше відповідати за свої думки і емоції. Це здається цілком природним: а хто ще потурбується про те, щоб ви не реагували так гостро на все ззовні? Це ж вам необхідно – ви і приймаєте рішення.

Як же позбутися від зовнішнього контролю ваших емоцій? Н спалахувати з будь-якого приводу, не засмучуватися? Вихід є.

Наприклад, можна уявити, що людина, яка ображає або робить те, що нам не подобається, таким чином пропонує вам… подарунок. Якщо ви не приймете його, цей «подарунок» залишиться у нього, а ось якщо приймете – у вас.

В кінцевому підсумку рішення залишається за нами: прийняти образу і гнів, або мило посміхнутися і відмовитися. В останньому випадку кривдник залишиться зі своїм каменем в руках, що розлютить і виведе з себе його самого.

Отже, образи, провокації або навіть дії інших – це ті ж самі «подарунки». І приймати їх чи не приймати – вирішуємо самі. Ви ж не вчепитесь з радістю в брудний кульок, який вам протягнуть на вулиці незнайомі люди! Так і в ситуації з реакцією на слова чи вчинки, що виводять з себе. А це значить, що ми не можемо нікого звинувачувати в своєму рішенні.

Ми можемо тільки взяти на себе відповідальність за реакцію на «подарунок» і за свій вибір: прийняти його або залишити в руках спантеличеного кривдника. Хочете засмучуватися і злитися – хапайтеся за кожне кинуте слово або вчинок іншої людини, немов за різдвяний подарунок. Але тоді нікого і ні в чому не звинувачуйте – це був ваш вибір.

Нерідко нам заважають власні завищені очікування. Коли все йде не так, як планували, засмучуємося. Але ж ми не можемо контролювати обставини або людей. Це все рівно, що намагатися зупинити дощ або снігопад. Але ми можемо і повинні контролювати свою реакцію: не тупати ногами і кричати під зливою, а просто розкрити парасольку або перечекати негоду в затишному місці. Так само і з людьми: ми не можемо змінити те, що хтось робить або говорить, але, звичайно, можемо змінити своє ставлення до подій.

Нам вирішувати: тупати ногами або взяти на себе відповідальність за власні реакції на зовнішні тригери.

Відповідальність лякає і вимагає зрілості, але вона дозволяє нам бути господарями власного життя. Визнання власних емоцій і почуттів, а також турбота про них – це свобода і сила, яких нам так не вистачає. А значить – ключ до гармонії і спокою.

За матеріалами