Психологія

Своя правда – яка вона? Розповідь-форум

Навіть близька людина може бути ворогом – така гірка реальність. І дуже важливо відокремити себе від неї. Тут необхідно усвідомити і відчути право на свою правду. А вона не може бути однаковою з агресором. Хоча спокуса щось довести родичу-аб’юзеру і дійти згоди (нехай навіть тимчасової і уявної) дуже велика. Герої оповідання-форуму якраз міркують про це.

Тема: «Не знаю, кому вірити»

Сумна (автор теми). Привіт всім! Іноді заплутуюся ще сильніше. Слухала спікерів – і звучала думка, що треба перестати себе звинувачувати і виправдовувати токсичних людей. Однак психологи особисто мені говорили, що, мовляв, у матері теж було непросте дитинство, і далі пісня «спробуй зрозуміти її». Кому вірити – не знаю.

Розумний. А про це треба себе запитати.

Сумна. Але я не знаю, чи маю рацію я.

Розумний. На форумі тобі кожен скаже свою думку. А твоя правда – всередині тебе.

Сумна. А якщо вона неправильна?

Розумний. Ось і приїхали! Так і ловлять невпевнених простушок всякі моралісти. Починають розмови про гріховність і інші повчання. А твоя правда – в тобі.

Психолог. Стежу за форумом. Сумна, твоя помилка в тому, що ти брала сторону тих, хто тебе ображав. Тебе звинувачують – а ти думаєш, що по-своєму вони мають рацію. Скажи: вгадав?

Сумна. На жаль, це так. Але мені здавалося, що з боку видніше.

Психолог. Навіть психопатам і нарцисам видніше? Ти просто губила себе, що шукала в їх словах раціональне зерно. А треба слухати себе. І бути завжди на своєму боці.

Сумна. Напевно, мені здавалося, що я не маю права на свою правду…

Розумний. І хто тобі повинен дати високий дозвіл?

Сумна. Не знаю.

Філософ. Ти отримала це право за фактом народження. І пам’ятай: ти не несеш відповідальність за проблеми своєї матусі. Яке у неї було дитинство – це не твої проблеми. Вона була дорослою, коли ти народилася. І цілком могла розібратися зі своїм дитинством, раз воно таким важким у неї було. Якщо не захотіла – це її вибір. А ти не повинна її проблеми робити своїми.

Ось подумай: чому ти звертаєшся до психологів, а вона – ні? «Телефон довіри» досить давно з’явився. І інші служби допомоги.

Сумна. Я не замислювалася про це. Але мені здавалося, що я повинна зробити все, що від мене залежить.

Психолог. Ти це зробила. А вона що для відносин зробила?

Сумна. Вона вважала, що причини – у мені. І про це мені говорила не раз. І не два, і не три. І навіть не сто, і не тисячу.

Розумний. Ось і знову приїхали. Вона обдурила тебе.

Сумна. Але у неї життя дійсно непросте було. Часу не було.

Розумний. Ти їй віриш? Гаразд, припустимо, це так. Але у неї був час, щоб зустрічатися з шанувальниками. А через роки – читати релігійні книжечки. Чому вона не прочитала щось з психології?

Сумна. Їй, напевно, це нецікаво.

Розумний. Ну, куди на цей раз приїхали? Ти намагаєшся щось побудувати, вивчаєш літературу, а матуся пальцем об палець по цій частині не вдарила. Це не питання браку часу. Це – питання пріоритетів. У неї в задачах не стояло розібратися зі своїми проблемами. І, тим більше, побудувати хороші відносини з тобою.

Сумна. На жаль.

Розумний. І виходить, що ти не своє щасливе життя будуєш, а намагаєшся знайти підхід до матері. Хоча вже розумієш, що це неможливо.

Сумна. Розуміла. Але і про те, як бути щасливою, я теж читала. Але образ матері мене не відпускав.
Розумний. Ти шукала ту правду, яка буде задовольняти і тебе, і матір? Так?

Сумна. Не замислювалася про це. Але схоже, що так.

Психолог. Шукала одну правду на жертву і абьюзера? Годі й казати, що це недосяжно! Ти повинна до себе прислухатися! І це природно і абсолютно нормально, що твоя правда буде окремою від матері.

Розумний. Саме так! Як може бути одна правда у зайця і вовка?

Сумна. Я раніше не думала про це. Дякую всім велике! Але у мене ще така думка. Адже у матері теж були проблеми через мене…

Розумний. І? Про це ми, здається, вже говорили. Ти вважаєш, що вона стала твоєю жертвою? Це абсурд! Коли ти народилася, вона була вже дорослою. І відносини вибудовувала вона. А ти лише віддзеркалює те, що в тебе вклали. Так що припиняй себе звинувачувати! Не треба злипатися з матір’ю, як хліб з маслом! Ти – не мати!

Сумна. Дякую всім велике!

Філософ. Необхідно завжди бути на своєму боці. Ти намагалася знайти компроміс з аб’юзером і цим зраджувала себе. Ти кидала себе в скрутну хвилину.

Зовсім як в пору твого дитинства чинила з тобою мати, коли вона приймала сторону тих, хто знущався над тобою.

Але ти по відношенню до себе не повинна так робити. Завжди треба підтримувати себе.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20