Психологія

«Старість звільнила мене»: роздуми, які дуже точно підводить підсумок життя

«Старість звільнила мене»: роздуми, яке дуже точно підводить підсумок життя

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

«Моя давня подруга написала мені про свою старість, і я задумалася: а чи стара я? Тіло моє іноді говорить: так, стара… але серце не погоджується!!! Але я б теж не хотіла повернутися в свої молоді роки. По-моєму, цей її лист дуже точно підводить підсумок життя.

Ось  цей лист:

«Якось одна юна істота запитала мене, як воно бути старою. Я дещо розгубилася, бо не вважаю себе старою. Побачивши мою реакцію, істота страшно злякалася, але я сказала, що питання цікаве, що я обдумаю його і повідомлю свої висновки.

Старість, вирішила я, це дар. Сьогодні я, мабуть, вперше в житті стала тією людиною, якою завжди хотіла бути. Ні, мова не про моє тіло, звичайно! Іноді це тіло викликає у мене відчай – зморшки, мішки під очима, плями на шкірі, відвислий зад. Часто мене шокує стара жінка, що живе в моєму дзеркалі, – але переживаю я недовго.

Я б ніколи не погодилася обміняти моїх дивовижних друзів, моє чудове життя, мою улюблену сім’ю на меншу кількість сивого волосся і на плоский підтягнутий живіт. У міру того як я старію, я стала до себе добрішою, менш критичною. Я стала собі другом. Я себе не картаю за те, що з’їла зайве печиво, за те, що не прибрала ліжко, за те, що купила цю ідіотську цементну ящірку, яка мені не сильно потрібна, але яка надає такий авангардний відтінок моєму саду. Я маю право переїдати, не прибирати за собою, бути екстравагантною. Я була свідком того, як багато – занадто багато – дорогих друзів занадто рано покинули цей світ, ще не зрозумівши, не пізнавши велику свободу, яку дарує старість.

Кому яке діло, якщо я читаю до четвертої години ранку і сплю до полудня? Я сама з собою танцюю, слухаючи чудові мелодії п’ятдесятих років, і, якщо мені іноді хочеться поплакати над минулою любов’ю, що ж, поплачу. Я пройдуся по пляжу в купальнику, який ледве утримує розповніле тіло, якщо захочу, я кинуся в океанську хвилю, незважаючи на повні жалю погляди з боку юних істот, одягнених в бікіні. Вони теж постаріють.

Іноді я буваю забудькуватою, це правда. Втім, не все в житті гідне запам’ятовування – а про важливе я згадаю. Звичайно, за ці роки моє серце було розбите не раз. Як може не розбитися серце, якщо ти втратив кохану людину, або коли страждає дитина, або навіть коли улюблену собаку збиває машина? Але розбиті серця і є джерело нашої сили, нашого розуміння, нашого співчуття. Серце, яке ніколи не було розбите, стерильне і чисте, воно ніколи не пізнає радості недосконалості.

Доля благословила мене, давши мені дожити до сивого волосся, до часу, коли мій юний сміх назавжди закарбувався глибокими борознами на моєму обличчі. Адже скільки ж людей ніколи не сміялося, скільки померло перш, ніж змогло покритися інеєм їх волосся? Я можу сказати «ні» абсолютно щиро. Я можу сказати «так» абсолютно щиро. У міру того як ти старієш,  легше бути щирим. Ти менше дбаєш про те, що інші думають про тебе. Я більше не сумніваюся в собі. Я навіть заробила право помилятися.

Отже, у відповідь на твоє питання, можу сказати: мені подобається бути старою. Старість звільнила мене. Мені подобається та людина, яку я стала. Я не буду жити вічно, але, поки я тут, не стану гаяти часу на переживання з приводу того, що могло статися, але не сталося, я не стану переживати з приводу того, що може ще статися.

І я буду їсти солодке на третє кожен божий день».

За матеріалами