Психологія

Синдром завищених очікувань

Жити з завищеними очікуваннями досить складно. Подібна боротьба з собою і подолання “закритих дверей” дуже вимотують. Не маючи підстав для своїх очікувань і мрій, людина перебуває в хронічному стресі. Вона не знає спокою і намагається підпорядкувати собі ситуацію. А потрібно лише усвідомити адекватність цілей, скорегувати їх під обставини і сформувати план по їх досягненню.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

Давайте згадаємо, як часто ображаються і розчаровуються в дітях, якщо вони не відповідають очікуванням своїх батьків. Не став відмінником, не виграв змагання, вибрав іншу секцію, хоче вступати в інший інститут – все не так, як було складено в голові у дбайливих батьків. І їм же доведеться тепер повністю перебудовувати своє ставлення до дитини. Але спочатку – будуть образи, докори (“А ми для тебе стільки зробили… А ми ж хочемо тільки кращого… А нам ніхто ніколи так не допомагав, як ми тобі допомагаємо…”) і т.д.

При цьому такою поведінкою батьки не тільки свою психіку розхитують до кінця, але і негативно впливають на свою дитину, змушуючи її відчувати почуття провини і формуючи в ньому теж необхідність створення власних очікувань і відповідності їм.

До речі, найбільше розчарувань відбувається саме від очікувань в стосунках з коханими або близькими людьми. Адже, по суті, до сторонніх людей які можуть бути претензії, ми в них нічого не вкладаємо і, отже, нічого не чекаємо взамін. А з рідними, чомусь, прагнемо жити саме за цією споживчою формулою: ти мені – я тобі, ображаючи їх безпідставними претензіями й образами і руйнуючи себе постійним відчуттям незадоволення.

Симптоми синдрому завищених очікувань

Такі очікування дуже часто стають клінікою. Людина постійно очікує якихось дій від інших у відповідь на свої заслуги (зрозумілі і потрібні найчастіше тільки їй). Вона також схильна ображатися і на весь світ, якщо щось у інших йде краще, ніж у неї.

Адже де ж справедливість:

• вона стільки працювала, а гроші у сусіда;
• стільки робила для своїх дітей, а вони прагнуть всіляко вийти з-під контролю і опіки;
• вона готує чоловікові такі оладки і пельмені, а квіти отримує від свого чоловіка її подруга, яка взагалі не дружить з кулінарією і т. д.

Якщо не виходить справитися самостійно, потрібно звернутися за допомогою до психолога.

Ознаки синдрому завищених очікувань

• постійна тривожність через очікування результату своїх планів і вкладень;
• розлади сну, часті сильні здригування і прискорене серцебиття, які з’являються через перебування у постійному стресі невідповідності очікувань і несправедливою реальності;
• різкі скачки настрою, які будуть залежати від подарунків долі і поведінки партнера або близької людини;
• необхідність в тотальному контролі над улюбленими людьми;
• прагнення керувати їх життям, роздавати поради, не шкодуючи себе і власних сил;
• надмірна зосередженість на роботі, як прояв своїх героїчних зусиль, які вже точно повинні бути відзначені начальством по заслугам;

Правда, при такому ставленні до близьких людей є велика ймовірність розгубити друзів і залишитися зовсім самотнім. Оскільки не всі готові змінюватися, щоб відповідати чужим ідеалам і жити для досягнення цілей іншої людини. З іншого боку, і сама людина, яка так вимогливо ставиться до інших, переживає сильні страждання і відчуває справжні стреси, коли її очікування не справджуються. Вона щиро розглядає їх як зраду і змушена жити в постійній боротьбі зі своїми негативними емоціями і стресом.

Такі люди відчувають розчарування і від своїх очікувань в інших сферах крім відносин. Всі їхні цілі, м’яко кажучи, виглядають дещо фантастичними. У них зовсім відсутня межа амбітності. Вони можуть бачити себе зірками кіно або телеведучими, прагнуть до швидкої і успішної кар’єри, мріють швидко розбагатіти і т.д. При цьому вони зовсім не вміють об’єктивно оцінювати свої здібності і можливості, не володіють цілеспрямованістю, а хочуть все і відразу. І звичайно, сильно розчаровуються, коли їх очікування не реалізуються.

Життя шляхом гноблення за нездійснені очікування, схоже на сумнівне бажання мотивувати себе шляхом завищення планки, а насправді ж гноблення – це не підняття своєї планки, а опускання межі.

Жити і отримувати задоволення від життя таким особистостям дуже важко. Адже така боротьба з собою і постійне підкорення “закритих дверей” не дає позитивних емоцій. Не маючи ґрунту під своїми мріями та сподіваннями, вони знаходяться в стані постійного стресу, не знаючи спокою і завжди прагнучи підпорядкувати ситуацію під себе. А потрібно, по суті, дуже мало – усвідомити реальність поставлених цілей, скорегувати їх під власні життєві обставини і намітити чіткий план по їх досягненню. Ну і звичайно, забути раз і назавжди про всі захмарні мрії і блага, на які, на їхню думку, вони справедливо заслуговують.

За матеріалами