Психологія

Сила дотику: обійми залишають відбиток в наших генах

Наука перестала бути чимось нудним. Вчені раз у раз відкривають воістину прекрасні речі. Наприклад, те, що фізичний контакт немовляти з матір’ю, коли вона пестить його і гладить, залишає слід назавжди. Це відбиток на молекулярному рівні, і його вже нічим не стерти, як незмивне чорнило.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Дивно, але факт: обійми і ласки впливають навіть на імунну та метаболічну системи людини.

Всі ми так влаштовані, що контакт з люблячими людьми не тільки приносить радість, але і робить нас сильнішими, допомагає розкрити закладений потенціал. Природно, що ніхто не вмирає від нестачі уваги, і ніхто не падає замертво без ласки і обіймів, але таким людям набагато складніше в нашому світі – вистояти, не зламатися.

Ліки для душі

Насправді тих, хто страждає від нестачі любові, видно відразу і буквально у всьому. Це стосується і того, як вони розмовляють, як поводяться, як реагують на виклики і життєві обставини. Насправді, без любові всі ми відчуваємо себе дуже невпевненими і незахищеними. Навіть якщо не зізнаємося в цьому нікому.

Справа в тому, що наше тіло, розум, наша шкіра, – все це вимагає фізичного контакту, який по сенсорним рецепторам передає сигнал, що ми не одні, нас люблять, а значить – не страшно жити. Це сценарії, від яких залежать абсолютно всі фізичні процеси в організмі, починаючи від виділення окситоцину і до більш складних. Не дивно, що з давніх-давен люди називали обійми ліками для душі. Тепер вже науково доведено, що погладжування і дотики покращують нашу епігенетику (зміни експресії генів або фенотипу клітини, викликаних механізмами, не порушують послідовності ДНК).

Причому ці відбитки любові передаються від покоління до покоління. У це складно повірити, але насправді так.

Численні дослідження підтверджують цей дивовижний феномен, проливаючи світло на те, чому в одних сім’ях і дідусі з бабусями, і батьки, і діти – впевнені в собі і досягають успіху, а в інших – суцільне нерозуміння й образи. А виявляється все просто: недолюбили, не додали тепла і ніжності, зайвий раз – не обійняли…

Результати подібних досліджень спонукають замислитися над тим, наскільки впливає те, як ми ставимося до новонародженої дитини, на її здатність піклуватися про оточуючих в майбутньому. Адже як можна навчити когось проявляти ніжність і турботу, якщо він не відчував цього сам? Його рецептори не пам’ятають подібних сигналів, його душа – глуха до любові.

Обійми накладають відбиток на наші гени, і їх відсутність – теж.

Існує одна дуже жорстока і сумна правда, про яку воліють не говорити. Мова про дітей, позбавлених батьківського тепла, які ростуть в дитячих будинках. Це вже давно не секрет: такі малюки більшу частину дня лежать в своїх ліжечках у великих кімнатах. Так, вони нагодовані і в теплі, їх регулярно зважують і ретельно стежать за здоров’ям. Але у них немає головного – тепла материнських рук, ніжності їх обіймів.

Що найжахливіше – в цих кімнатах завжди дуже тихо. Крихітні дітки практично не плачуть. «Як?!» – запитаєте ви. А відповідь проста: «Вони вже знають, що плакати марно – це їм не допоможе».

У ці сумні кімнати заходить персонал лише для того, щоб поміняти підгузник або нагодувати. Увечері вимкнути світло, а вранці включити. І все. Ніхто не обійме і не заспокоїть, як може тільки мама або батько. Ніхто не розвіє страхи і тривоги, ніхто не допоможе відчути себе в безпеці. І ця ситуація з начебто благополучними і доглянутими немовлятами – справжня трагедія. Який колосальний вплив вона робить на життя таких дітей – можна тільки уявити.

Згідно з дослідженнями психолога Сета Поллака (Університет Вісконсін-Медісон) діти, які відчувають нестачу фізичного контакту і батьківської уваги в ранньому віці, погано розвиваються в когнітивному плані, а в майбутньому – більш уразливі до стресу і тривоги. А значить – постраждає не тільки психічний розвиток, але і фізичний розвиток, адже в стані стресу не може бути й мови про здорову імунну систему.

Ось як серйозно і фундаментально впливають обійми або їх відсутність на процес дорослішання і на долі людей. Ключ до всього цього в нашій ДНК і вражаючому механізмі епігенетики, про який піде мова нижче.

Як обійми впливають на наші гени?

Не так давно в науковому журналі Development and Psychopathology були опубліковані результати дуже цікавого дослідження, проведеного в Університеті Британської Колумбії в Канаді. У цій роботі доктор Сара Мур розповіла про те, що від кількості ласкавих слів, обіймів і ніжності, які отримує (або не отримує) немовля, залежить не тільки те, наскільки улюбленим і захищеним малюк почуває себе, але і дещо ще. Результати багаторічних спостережень також показали, що обійми залишають слід в генах дитини. Відбувається це завдяки змінам на молекулярному рівні після кожного фізичного контакту.

Справа в тому, що дотики мають прямий вплив на епігеном. Тобто всі ласки, обійми і постійний контакт в перші місяці життя дитини викликають хімічні зміни в структурі білків і самому ДНК.

Все це в комплексі впливає на поведінку дитини: вона набагато менше плаче, добре їсть, спокійна і життєрадісна, крім того – краще розвивається.

Є ще один вражаючий факт. Дослідники виявили, що такий позитивний вплив на епігеном викликає зміни в структурі хроматину, а значить – змінюється і сам геном. Що це означає? По суті, те, що умови, в яких ми формуємося і ростемо, впливають не тільки на наше майбутнє, а й на майбутнє наших нащадків.

А що щодо дорослих людей? Як обійми впливають на них?

Як вже було сказано вище, обійми, які ми отримуємо в перші місяці життя, дуже важливі. Причому настільки, що ласка, ніжність і фізичний контакт не тільки визначають неврологічний розвиток дитини, а й автоматично впливають навіть на наступні покоління.

Іншими словами, травми, пережиті одним поколінням, можуть передаватися наступному. Це, до речі, було підтверджено в ході дослідження, проведеного командою доктора Торстейна Сантавірта з Уппсальского університету (Швеція). Вчені довели на прикладі кількох сімей, як негативно вплинув досвід Другої світової війни на долю кількох поколінь.

Так що стосується дорослих людей і обіймів? Невже вони їм точно так же життєво необхідні, як і крихітним і беззахисним немовлятам? Так. Саме так. Обійми діють на них точно так само!

Коли нас обіймають – це має колосальний позитивний вплив на мозок. Справа в тому, що при цьому виділяється окситоцин, який знімає стрес і тривогу, допомагає відчувати себе в безпеці.

Ми всі потребуємо обіймів. І в місяць від народження, і в п’ять, і в 20 років, і в 95. Наша шкіра, незалежно від віку, має потребу в цій особливій мові – ніжності. У багатьох випадках вона набагато важливіша за слова.

Ласки і обійми наповнюють наше життя радістю і щастям, зміцнюють зв’язки між людьми і дозволяють відчувати себе в безпеці на Землі.

За матеріалами