Що про характер людини може розповісти її манера розмови

Як визначити темперамент нового знайомого, якщо ви спілкувалися не більше хвилини? Все просто — оцінити його манеру розмови, прислухавшись до характерних мовних оборотів, які вибиваються із загальної стилістики. А щоб вам було легше зрозуміти, з ким маєте справу, пропонуємо орієнтуватися на наступні параметри. Мова може багато чого розповісти про характер людини.

11 мовних патернів, які видають співрозмовника з головою

Занадто багато ввідних конструкцій

«Коротше», «так сказати», «можливо», «до речі», «значить». Забагато таких вставок в реченні видає емоційно нестабільну натуру з холеричним темпераментом. Водночас за кількістю вступних слів може ховатися банальне почуття невпевненості в присутності значущої людини, а то й гірше — брак словникового запасу, викликаний недалеким інтелектом.

Забагато зменшувально-пестливих суфіксів

Якщо людина воліє все на світі зводити до «мусі-пусі», швидше за все, вона застрягла на рівні розвитку дитини. «Іришка», «бутербродик», «пупсик», «цукерочка» і т. д. Таким чином дорослі штучно занижують рівень своєї зрілості, щоб викликати симпатію в оточуючих і отримати поблажки. Інша сторона цієї звички — усвідомлене загравання з оточенням, щоб убезпечити своє середовище.

Звичка говорити скупими фразами

Різка уривиста мова — ознака особистості з технічним мисленням, яка воліє говорити коротко, ясно і по справі. Такі люди не люблять пускати пил в очі. Вони віддають перевагу простоті та відкритості у відносинах. Прагнуть бути зрозумілими, цінують чужий час. Їх важко вибити з колії. Вони вміють розкласти проблему по поличках і швидко донести її суть до аудиторії.

Зловживання займенником «я»

«А я думаю так-то», «я теж так хочу», «я завжди так роблю», «зараз я буду говорити» та інші висловлення про себе, які людина вставляє не завжди до речі, намагаючись вийти на перший план. Про що це говорить? Про егоцентризм і неусвідомлену впевненість людини в тому, що вона краща, цікавіша і важливіша інших. Подібна риса видає низьку самооцінку, яку співрозмовник намагається компенсувати, перетягнувши на себе ковдру.

Згадка про себе в третій особі

«Аня поснідала», «Михайлу потрібен відпочинок», «Рома мріє про таку дівчину!» — кажуть люди самі про себе. В основному цей прийом використовується при самоіронії, несучи суто розважальну функцію. Але іноді людина заграється і перетворює його у звичку, що вказує на надмірну ексцентричність персонажу і бажання бути в центрі уваги, подібно примхливій дитині.

Використання зневажливих прізвиськ

До цієї категорії ми відносимо не тільки відверто негативні прізвиська типу «тугодум», «нездара» або «стара діва», але і принизливо-лагідну форму домінування — «дорогенька», «рибка моя», «люба» — стосовно незнайомих людей або підлеглих. Про що говорить така звичка? Про приховане бажання контролювати оточення, нав’язувати йому гру за своїми правилами та самостверджуватися за чужий рахунок. Як бачимо, не найкращі якості…

Звукоімітація

«Брр», «баб», «вжух», «ух», «хлоп». Подібні вставки роблять мову людини живою, яскравою та ефектною. Але якщо з ними переборщують, замінюючи всі інші слова, це говорить про убогий словниковий запас або банальне небажання напружуватися, шукаючи потрібну метафору для вираження почуттів. У таких людей або відсутня уява, або їх емоції біжать попереду думки, з-за чого виходить каша. В житті вони спочатку роблять, а потім думають.

Атака зустрічними питаннями

Є такі індивіди, з якими неможливо спілкуватися. Ви задаєте тему, але вони перехоплюють ініціативу зустрічним питанням. «Як тобі погода? — А тобі?» «Поганий настрій? — З чого ти взяв?» «Будеш цукерочку? — А ти не жартуєш?» Діалог з ними нагадує допит, де ви завжди під прицілом. Подібна манера розмови характерна критиканам і цинікам, які не звикли довіряти людям і бояться втратити контроль над ситуацією. Зустрічні питання допомагають їм зберегти владу і не втратити своє обличчя, якщо їх поставлять в незручне становище.

Швидка, ніби незакінчена мова

Якщо ваш співрозмовник без угаву про щось говорить, при цьому його думка ніяк не приходить до фінальної точки, але обростає новими ідеями та відкриттями — перед вами інтелектуал або завзятий сперечальник. Такі люди обожнюють думати на ходу і не особливо рахуються з інтересами оточуючих. Може бути, тому в них так мало друзів? Якщо при цьому людина говорить дуже швидко і проковтує частину слів — вона не прагне знайти розуміння в оточення, тому що звикла бути «білою вороною».

Псевдо інтелектуальні слівця

Замість того щоб донести свою думку простою і зрозумілою мовою, псевдоінтелектуали оперують складною професійною термінологією, в якій можуть нічогісінько не розуміти. Наприклад, замінюють психологічне насильство на «газлайтинг», а подвійність — на «амбівалентність». Подібне бажання випендритися говорить про те, що перед вами недостатньо зріла людина, яка схильна переоцінювати свої здібності, прагнучи здаватися більше, ніж вона є.

Використання канцеляриту

Зустрічали людей, які говорять так, ніби читають бюрократичну брошуру? «Перебуваю в стані крайнього виснаження» замість простого «втомився». «Скоїв акт споживання їжі» замість «поїв». «Надав посильну допомогу товаришу» замість «допоміг другу». Мало того що подібне нагромадження слів не використовується в усному мовленні, воно ще й звучить неприродно. Подібний стиль властивий позерам, які хочуть додати собі значущості. Або недалеким людям, що вважають таку манеру ознакою високохудожнього стилю. На жаль, і ті, і інші помиляються.

За матеріалами