Цікаве

Що про батьків говорить ім’я їх дитини?

Я глибоко переконана, що мода на імена – не така вже й мода. Мені здається, таким чином проявляються наші, вибачте за пафос, національні цінності в даний момент часу. Які вони зараз?

На моєму поверсі живе родина: бабуся Наталя, дідусь Ігор, їх дочка Світлана та її донька. Дівчинку раптово назвали Ніколь. Пару днів назад на дитячому майданчику інша мама кликала сина: «Юджин, йди сюди!» І мами-тата Ніколь і Юджина – цілком звичайні люди, просто така мода на імена.

Якщо згадати, як останні років десять називали дітей мої друзі і знайомі, що вийде? (Всі мої знайомі в нашій країні народилися і постійно живуть.)

Є Мія, Мішель, Ханна, Аарон, Міхаель. Є й досить яскраво виражена тенденція називати дітей традиційними слов’янськими іменами. Я знаю Радомира, Добриню, Ізяслава, кількох Даниїлів і Тимофіїв, Матвія і Ігора, дівчаток Ярославу, Станіславу, Велин і Василину.

У мене в класі в 1980-х більшу частину хлопчиків звали Сергій, а половина однокласниць були Наташами. Мені здається, зараз такий клас в принципі неможливий, тому що дітей називають інакше.

Треба розуміти, що дореволюційний вибір імен в основному відповідав православним традиціям. Народжувався немовля, батьки відкривали святці – церковний календар – і дивилися, у яких святих в цю дату пам’ятний день. Скажімо, вибирали ім’я для хлопчика, який народився 25 травня. У цей день числяться Герман, Гермоген (Гермоген), Денис, Епіфан, Іван, Панкрат, Полувій, Протерій, Савін, Федір, Пилип.

Батьки вибирали з набору імен то, яке їм більше подобалося. Православні традиції були не просто способом вибрати ім’я, а однією з наріжних засад світогляду.

Після революції дітей масово називали на честь вождів та ідеологів. Причому батьки робили так не тому, що було треба або модно, – це відповідало їхнім переконанням. Для людей, які називали дітей Віленом (скорочення від Володимир Ілліч Ленін), Кімом (Комуністичний інтернаціонал молоді), Ремом (революція, Енгельс, Маркс), ті, в честь кого вони давали нащадкам такі імена, були реальними героями.

На честь улюблених літературних героїв дітей називали завжди

Реальним героєм для радянських людей був льотчик Валерій Чкалов, тому в 1930-х багатьох хлопчиків назвали в його честь. У 1960-х було багато Юріїв, названих на честь Гагаріна. І поки космонавти залишалися для радянських людей головними героями, з’являлися Германи в честь Титова і Валентини – на честь Терешкової. Поступово космос став чимось майже буденним, і немовлятам перестали давати імена космонавтів.

У довоєнні радянські часіи після виходу в світ книги Аркадія Гайдара «Тимур і його команда» тюркське ім’я Тимур стало чи не найпопулярнішим. Поетеса Агнія Барто присвятила цьому явищу вірш:

«Назвали Тимуром,
І з першої днини
геройських учинків
Всі ждуть від дитини».


Як тільки з’явилося кіно, батьки почали давати синам і дочкам імена улюблених кіногероїв і артистів. У 1937 році на радянські екрани вийшов фільм Якова Протазанова «Безприданниця», і протягом наступних 15 років батьки щорічно називали Лариса не менш 22 дівчаток на 1000 новонароджених.

У 1950-х в країні стало багато Лоліт в честь аргентинської кінозірки Лоліти Торрес. Як тільки в 1980-х в країну ринули «мильні опери», дівчаток почали називати Маріанна і Трояндами. А скільки Аліс з’явилося після «Гості з майбутнього».

Зараз в місті живе 12 дівчаток на ім’я Ар’я – на честь Ар’ї Старк з «Ігри престолів». Загалом, називати дітей на честь кіногероїв – наша вічна цінність. Так буде завжди, поки буде кіно.

У фокусі у батьків – свій особистий, приватний світ, а не глобальні, колективні громадські цінності
Але повернемося до переконань батьків, які вони висловлюють не в чому-небудь, а в іменах дітей.

У 1970-х радянські люди в значній мірі втратили віру в правильність комуністичних ідей. Найбільше в ті роки їм хотілося красивого життя. Таке життя уособлювали іноземні імена, які негайно і масово стали давати новонародженим. У цей період в СРСР на світ з’явилося багато Едуардів, Алексів, Альфредів, Рудольфів, Робертів. Дівчаток стали називати Єва, Марта, Рената, Жанетт, Ізольда і Магда.

А про які наші актуальні цінності говорить сьогоднішній вибір імен? Сплеск патріотизму і інтерес до коріння і слов’янського рухає тими, хто дає дітям такі імена, як Дарина, Радомир, Ізяслав і Добриня.

Класичний слов’янофільський напрямок.

Батьки, які відчувають себе європейцями або «громадянами світу» (назвемо їх західниками) – а це теж яскраво виражена тенденція – дають дітям міжнародні або вже зовсім іноземні для російського вуха імена. Це як раз мами і батьки Ніколь, Аарона і Юджина.

Після вивчення статистики загсів я прийшла до важливого висновку. Мені здається, в останні роки у нас з вами немає колективних героїв. Ні льотчиків, ні космонавтів, ні полярників, ні інших героїчних чоловіків і жінок, ні вождів – взагалі нікого, в честь кого ми б називали дітей. Тобто в фокусі у мам-тат власне життя, особистий, приватний світ, а не глобальні, колективні громадські цінності. Це, по-моєму, для окремо взятої родини добре і правильно. А, до речі, ви чим керувалися, обираючи ім’я дитині?