«Доброго дня. Можна питання? У чоловіка залишились почуття до людини з попередніх стосунків (розрив стався не з його ініціативи). Як мені, його дружині, давати собі з цим раду? Кожен раз ніби серце заново розбивається. Я обросла комплексами. Інтимна близькість стала чимось іншим – просто обов’язком, щоб не сказати гірше. Моментами здавалось, що він ненавидить мене через те, що я не вона. Про ці почуття чоловіка я дізналася після одруження, тобто до цього не знала і на такий розвиток подій не погодилася б».

Що ж, давайте спробуємо розібратися, що відбувається з авторкою листа, і як їй за цих обставин найдоцільніше вчинити.

Напевно, зайвим буде говорити про те, що стосунки далеко не завжди складаються просто і легко, а особливо, коли є третій – реальний чи уявний, бо за великим рахунком це вже не має значення. Головне, що час від часу виникає нав’язливе відчуття: «я не на першому місці», «є хтось важливіший за мене», «можливо, я не достатньо хороша для нього», «я лише замінник тої іншої», «можливо, він просто використовує мене, щоб щось довести або собі, або тій іншій» тощо.

Ці та схожі думки можуть мало не з розуму зводити, змушуючи відчувати власну непотрібність і другорядність, гнів та відчай, а також сумніви у правильності зробленого вибору – чи дійсно та людина поруч зі мною? Чи не помилилась я часом у своєму рішенні? Можливо, кинути це все і нехай вирішує свої проблеми, але подалі від мене? Чому він втягнув мене у все це, я ж не іграшка?

Проте, це лише один бік медалі, але є ще й інший: «Він все ж таки зі мною, а не з тією іншою, і які б в нього не були почуття та емоції, фантазії та бажання щодо неї, стосунки-то він будує зі мною, і одружився він на мені!». Власне, це і розхитує найбільше – відсутність чіткої визначеності: ким я є насправді для свого чоловіка, в яких він «стосунках» – у цих реальних, чи десь у своїх фантазіях з іншою. Плюс до всього з’являється власна невпевненість у своїй привабливості, цінності, важливості.

Не знаючи до кінця ситуації, складно сказати, що в дійсності керує чоловіком. Можливо, він переживає через те, що його покинули, бо це суттєвий удар по самооцінці, особливо, якщо були сильні почуття. Імовірно, тепер стосунками з новою дружиною він намагається компенсувати невдачу і «підлікувати» самоповагу та самооцінку, що похитнулися. А можливо навпаки, вирішив, що попередні стосунки таки завершено та прагне будувати нові відносини зі своєю дружиною, проте, час від часу спогади, наче фантомні болі, дають знати про себе.

Та й справа десь трохи в іншому. Якщо ми в стосунках, у нас є очікування одне до одного. Саме так – очікування!

Ми часто очікуємо від інших необхідних нам вчинків або якостей. Наприклад, бачити та цінувати лише нас, розділяти якісь наші вподобання та переконання, одним словом – бути нашою нероздільною «половинкою».

І ми нечасто запитуємо себе: «Чому мені це так важливо?» Чому мені важливо, щоб мій чоловік ніколи не згадував іншу?

Якщо відверто відповісти собі на це та інші запитання, то стане зрозуміло, що ми таким чином сподіваємося отримати підтвердження власної цінності та значущості.

Ми намагаємося забезпечити собі безпеку, відчуття любові та власної цінності в стосунках, насправді використовуючи одне одного.

Це роблять в парі обидві сторони, як жінка, так і чоловік. Зізнатися в цьому – це оголити свою вразливість, свої найглибші потреби, оголити свою душу.

Тому так страшно говорити про це, заглиблюватись у переживання одне одного, але це і єдине, що працює: спілкування, відверте спілкування без звинувачень, претензій та вимог. Намагання донести, що відбувається зі мною, як я почуваюся в цих стосунках, що я хочу від них, як я бачу наше майбутнє. І водночас почути, зрозуміти позицію партнера.

Можливо, не вдасться з першого разу, бо це завжди не просто. Можливо, навіть виникне криза в стосунках, непорозуміння та конфлікти, але шлях до «одужання» – саме через спілкування.

 

Оригінал

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!