Психологія

Психосоматика: Боротьба між «Я-хочу» і «Я – повинен»

Тотальне знаходження в стані «я повинен» – це своєрідний вид насильства над собою. Безумовно, життя дорослої людини наповнене станами «я повинен», але тут дуже важливий баланс. Адже наша частина «Я-хочу» забезпечує задоволення емоційних і навіть фізіологічних потреб. Їх задоволення дає нам енергію.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Дуже часто я ставлю таке питання клієнтам – скільки в вас «Я-хочу» і «Я – повинен»? «Я-повинен» – це частина нашої особистості, яка відповідає за те, що ви «повинні», «зобов’язані» зробити. А «Я-хочу» відповідає за те, що робите для себе, для власного задоволення.

Скільки в нас «Я-хочу» і «Я – повинен»

Клієнти як правило відповідають, що приблизно 70% – складає «Я-Повинен» і 30% становить «Я-Хочу». Якщо ж клієнт страждає психосоматичним захворюванням, то як правило відсоток такий – 95% «Я-Повинен» і 5% «Я-Хочу». Чому це важливо? Тому що перебування в стані «я повинен» – це певний вид насильства над собою.

Звичайно, ми всі розуміємо, що життя дорослої людини наповнене станами «я повинен», однак тут дуже важливий баланс. З одного боку, вміти перебувати в стані «я повинен» дуже важливо: нам часто доводиться займатися побутовими рутинними справами і навіть всередині улюбленої справи є частина, яка не приносить задоволення. Але, важливо розуміти, що перебувати в стані «я-повинен» психологічно затратно, і довге перебування в такому стані призводить до втрати сил. Адже на одній силі волі далеко не заїдеш. Як показують дослідження – «воля – це кінцевий ресурс», тобто воля не нескінченна. Колись настане кінець.

З іншого боку – де ж брати ресурс? Яку роль виконує частина «Я-хочу»? Вона забезпечує задоволення емоційних і іноді навіть фізіологічних потреб. Потреба у відпочинку, самореалізації, потреба бути собою і висловлювати свої емоції: «я хочу плакати», «я хочу сміятися», «я не хочу розмовляти» і т. д. Задоволення своїх потреб дає енергію, свого роду «бензин».

На жаль, ми часто ігноруємо ці потреби за багатьма псевдо-розумним причинами: не час, не місце, непристойно.

Але саме реалізуючи ці потреби ми можемо залишатися в контакті з самими собою, залишатися живими і відчувати позитивні емоції, не перетворюючись на роботів.

Якщо людина відчуває емоції, то її переживання відбувається на трьох рівнях – руховому, фізіологічному і психічному. При придушенні емоцій, їх зміст «забувається», а прояви зберігаються в тілі на руховому і фізіологічному рівні. Ці збережені в тілі пригнічені емоції можуть почати проявляти себе через психосоматичний симптом або захворювання.

За матеріалами