Як відомо депресія широко поширена: у 2015 році близько 16 мільйонів, або 6,7 відсотків населення дорослих американців страждали від серйозних нападів депресії. Депресія забирає безліч років американських життів, а також є причиною років, прожитих з інвалідністю з будь-якого психічного або поведінкового розладу. Також це шалено дорого. З 1999 по 2012 рік, відсоток американців, які приймають антидепресанти, виріс приблизно з 6,8 до 12 відсотків. До 2020 року світовим ринком виробників ліків проти депресії планується створити антидепресантів на суму понад 16 мільярдів доларів.

[the_ad id=”759″]Національний інститут психічного здоров’я визначає серйозну депресію як «двотижневий (або більше) період пригніченого настрою, втрати інтересу або задоволення, що супроводжується проблемами зі сном, апетитом, енергійністю, концентрацією і самооцінкою». Це відповідає тому, що Метью Хатсон (науковий журналіст) в новій статті для видання Nautilus, описує, як модель депресії. За його словами, депресія є «недоліком, вадою в організмі, який необхідно вилікувати і рухатися далі». Ґрунтуючись на результатах декількох досліджень, Хатсон висунув сміливий аргумент про те, що депресія може послужити позитивній меті, якщо розглядати її в масштабі людської еволюції. Але вже сьогодні, замість ворожінь на кавовій гущі та обожнювання еволюції, можна зосередитися на тому, що безпосередньо корисно для людей. Адже при деяких обставинах, депресія може допомогти переглянути своє життя, проникнути в суть проблем і усвідомити сутність буття. Це жодним чином не зводить нанівець страждання, які завдає депресія, але наводить на думку про використання її на благо людства.

Підтримує хатсонівську теорію і Пол Ендрюс, еволюційний психолог Університету McMaster в Канаді. Ендрюс стверджує, що депресія може бути «пристосуванням для аналізу складних проблем». Він бачить її застосування при лікуванні ряду захворювань таких як «ангедонія» – нездатність відчувати задоволення. Люди, схильні до депресії частіше роздумують, набувають, так званого, швидкого сну, що також призводить до зміцнення пам’яті. Це зображає еволюційний проект, який Хатсон резюмує як «відволікання людини від звичайних занять і зосередження на розумінні або рішенні однієї основної проблеми, запускаючи в пам’яті депресивний епізод». Наприклад, проблеми у стосунках. Цей епізод є свого роду зміною стану, який кардинально відрізняється від гулу повсякденного життя, який змушує людину зосередитися на душевній рані та перейти в стан розладу. Наприклад, під час експерименту з вивчення депресії 80 відсотків випробовуваних виявили деяку вигоду від самокопання, в основному в оцінці проблем і запобігання подібних помилок в майбутньому.

На даний момент «гіпотеза аналітичного мислення» Ендрюса так і є всього лише припущенням. Це поняття, спостереження, яке виступає як структура для подальшого дослідження. Проте, результати показали, що люди, які страждали від депресії піддалися значущим, і навіть дієвим, переосмисленням деяких своїх депресивних епізодів.

Ще одне дослідження допоможе пролити світло на проблему депресії. Лаура Кінг, психолог з Університету штату Міссурі, провела пару десятиліть, вивчаючи життєвий досвід людей, їх сенс життя. У своєму інтерв’ю, яке вона дала на зустрічі Товариства Особистості та Соціальної Психології в цьому році, вона сказала про те, що висновки, які люди роблять після своїх переживань, залежать не від кількості ситуацій, в яких вони постраждали. На них вплинула ступінь роздумів, в ході яких, вони визначили початкове джерело пережитої проблеми. За такою логікою, робота над депресивним епізодом полягає в тому, щоб з’ясувати, що пішло не так, які емоційні вузли потрібно розплутати, які зусилля необхідно докласти, щоб у майбутньому уникнути подібної ситуації. Антидепресанти не є панацеєю від депресії, їх недостатньо для вирішення проблеми, це все одно як призначити перкоцет (знеболювальний засіб з наркотичним ефектом) при зламаній щиколотці без накладення гіпсу.

Є правда більші, структурні проблеми, пов’язані з таким лікуванням психічного здоров’я. Якщо лікування від депресії вимагає не тільки ослаблення симптомів, але і перероблення психологічної моделі людини, лікування носить глибоко суб’єктивний характер, а не є об’єктивним процесом. Це означає, що науковий метод буде відчувати певні труднощі. Бо, якщо сприймати ситуацію об’єктивно, такий метод внутрішнього самокопання здається нереальним в нашому реальному світі. Крім того, терапія якою б вона не була, когнітивно-поведінковою або психоаналітичною, вимагає багато грошей і часу, і не дуже добре підтримується страховими компаніями Сполучених Штатів.

Проте, депресія представляється часом як площа для відбивання зовнішніх подразників, а також надає сили пригніченій людині. Занепокоєння, супутнє депресії, можливо, намагається вам щось розповісти. Говорячи традиційною терапевтичною мовою, юнгіанський (послідовник К. Г. Юнга, швейцарського психіатра) аналітик описав би депресію, як катабазис, давньогрецьке слово позначає зішестя в пекло. Цитуючи «Залізного Джона» Роберта Блая, як Орфей відправився в Пекло або Люк Скайуокер в болота Дагоба, так і ця подорож в підземний світ, де шукач пригод повинен «пройти через двері … занурюючись в рану, і вийти зі свого колишнього життя через неї». Описувана вище гіпотеза суб’єктивна, проблеми та шляхи їх вирішення будуть особисті, залежні від людини і його психологічної історії. Такі рішення вимагають індивідуального розуміння депресії хворого за участю кваліфікованого терапевта. У той час як звільнення від емоцій утворює депресію та інші розлади, взаємодія зі своїм внутрішнім світом може бути виходом з положення. Говорячи літературною мовою: «Ви виходите через рану».

«Більшість епізодів з депресією проходять самі по собі, це називається спонтанною ремісією», – сказав в інтерв’ю для Nautilus психолог Університету Вандербільта Стівен Холлон, зазначивши, що може пояснити, чому сприймає депресію як адаптацію. Дійсно, «когнітивно-поведінкова і проблемно-орієнтована терапії можуть працювати ефективно саме тому, що залучення їх разом дозволить скоротити за часом процеси, для яких зазвичай потрібні місяці, до декількох тижнів», – додав він. Катабазис призводить до катарсису. Не випадково є щось спільне в особистому житті людей, які досягають середнього віку з почуттям щастя і генеративності щодо інших: спокутування.

Джерело

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!