У всьому світі мовою міжнародного спілкування дедалі більше стає англійська, або глобалійська (“globish” – від “global” і “english”) як інструмент універсального та спрощеного взаєморозуміння зі словниковим запасом приблизно в 1500 слів.

Цього достатньо, щоб порозумітися з японцем чи індусом, у Стамбулі чи в Пекіні…

Тому – геть російську як другу державну. Українець, який розуміє російську, – мудрець. А якщо нею ще й розмовляє – геній. Вчити і вдосконалювати російську – марна трата часу і зусиль на мову (язик) обмеженого простору спілкування економічно відсталих країн колишнього СССР.

Примушуйте себе та своїх дітей до вивчення англійської – там порядок, повага між людьми, висока культура, розвиток та технології, а найголовніше – майбутнє для України”, – написав один із коментарів.

Ведучи мову про сучасну семіосферу українського міста чи навіть села – вивіски, афіші, оголошення тощо, – можна говорити про широкомасштабну мовну агресію – нічим не виправдане транскрибування чужих слів кирилицею.

Науковці розуміють, що такі огульні запозичення з чужих мов неминуче призводять до зниження рівня мислення громадян, а відтак до незворотних змін щодо самоідентифікації.

З цього приводу цікавими є аргументовані роздуми знаного американського мовознавця доктора Святослава Трофименка “Русифікація задніми дверима”.

“Вже понад 12 літ постколоніяльна Україна як самостійна держава спілкується з іншими державами світу на дипломатичному та державному рівні, відстоюючи українські інтереси.

На жаль, цього не можна сказати про взаємовідношення української мови з іншими мовами світу. Тут Україна ще далі застрягла в колоніяльному трясовинні.

Як можемо собі пригадати, політика колоніяльної імперії була спрямована на те, щоб українців позбавити рідної мови. На це були всілякі прийоми: поступова ліквідація та усунення самобутніх українських слів зі словників та зневажливе окреслення тих, що залишилися, як “застарілі”, “архаїчні”, “діалектизми” тощо; їх заміна російськими словами та кальками; заборона відмінків (кличний) та букв-фонем (ґ).

Як знаємо, се було спрямоване на те, щоб українська мова виглядала як недолугий діялект російської мови.…

Іншими словами, українцям не було дозволено вимовляти англійські слова так, як їх вимовляють англійці, американці чи канадці, а тільки так, як їх вимовляють росіяни. Наслідки того насильства закорінилися так міцно, що Україна їх ще не позбулася до сьогодні.

Чому ця російська “обробка” була така шкідлива? Справа в тому, що українська мова володіє багатшим фонемним фондом, ніж російська, для правильного відтворення англійських чи німецьких слів.

Ясна річ, що колоніяльну владу це ніяк не влаштовувало, і тому передача чужих слів українськими фонемними та лексемними засобами не бралася взагалі під увагу.

Чуже слово писалося, а тим самим і вимовлялося, бо ж українська мова фонетична, тільки і виключно так, як воно було написане в російській, також чужій, мові. Отже всі, ради власної безпеки або за інерцією, писали ці слова “по-російськи”, що не раз спотворювало вимову даних слів.

І так декілька поколінь українців виросло, зовсім не знаючи, як насправді звучать ці “англійські” чи “німецькі” слова в устах англофонів чи германофонів, приймаючи зросійщені чужі слова за чисту монету.

Тепер існує самостійна Українська держава, одначе тавро і навички колоніяльних часів поки що не зникли. Біда не тільки в тому, що вже увійшло багато раніше спотворених англійських слів в українську мову, але весь час доходять нові слова, і їх дальше мавпують з російської мови!

Подібні проблеми виникають також з німецькою мовою, одначе вони стрічаються рідше. В основному маємо до діла з неправильною передачею фонем “га”, “ґе” і “ха” в географічних назвах та іменах власних.

Можна навіть сказати, що настало деяке погіршення ситуації, бо, наприклад, ще не так давно ім’я “Hans” писалося правильно як “Ганс” – а тепер, не знати звідки, появилося “Ханс”. Таке хакання також почало з’являтися в іменах Helmut, Horst (писаних як Хельмут, Хорст) та інших.

Окрім того, треба додати передавання німецької комплексної фонеми “еі” (що має звучати “ай”) як “ей”. Наприклад, зустрічаємо писання прізвища Einstein як “Ейнштейн” замість, правильно, Айнштайн, слова Grossmeister як “гросмейстер” замість правильного ґросмайстер (та ж це слово походить від слова майстер!)…

Писання англійських слів кирилицею (але українською) повинно давати змогу читачеві вимовити дане слово подібно до його вимови англофонами. Інакше будемо мати до діла з двома англійськими мовами: нормальною, вживаною англофонами, та шкандибаючою на російських фонемних милицях, що пропхалася в українську мову.

Коли писати англійське слово кирилицею так, що замість “ґе” написано “га”, то читач так і буде його вимовляти. При зустрічі з англофоном його або не зрозуміють, або зрозуміють фальшиво.

У першому випадку він буде казати слово-нонсенс, якого нема взагалі в англійській мові (наприклад грін замість ґрін). У другому випадку слово, яке він вимовлятиме, таки існує в англійській мові, але має зовсім інше значення, ніж він думав.

Багато людей можуть собі ще пригадати дипломатичний скандал, коли американського віце-президента Ґора вітали як містер Гор, що є не тільки неправильно, але і вельми образливо.

Губернатора Канади, українського походження, Гнатишина вітали в Україні транспарантом “Welcome Mr. Gnatishin”, хоч у його документах скрізь написано виразно латинкою “Hnatyshyn”. Мабуть, взято прізвище Гнатишин написане по-українськи, але читане по-російськи.

Українська “г” це англійська “h”, українське “ґ” це англійське “g”, а українське “х” це англійське “kh”.

Деякі приклади, коли заміна звуку “ґе” звуком “га” веде до слів іншого значення, подані в таблиці.

gag (ґеґ = затичка, жарт)      –> hag (геґ = відьма)

gash (ґеш = розріз, рана)      –> hash (геш = січене м ясо)

gale (ґейл = шторм) –> hale (гейл = здоровий)

gall (гол = жовч)       –> hall (гол = зал)

garden (ґарден = сад)            –> harden (гарден = тверднути)

gad (ґед = гострий прилад)             –> had (гед = мав)

gaggle (ґеґл = стадо гусей) –> haggle (геґл = торгуватися)

gallows (ґеловс = шибениця)          –> hallows (геловс = освячує)

gam (ґем = стадо китів)        –> ham (гем = шинка)

gaunt (ґонт = вихуділий)     –> haunt (гонт = періодично з’являтись як привид, дух)

gauze (ґоз = марля)   –> hose (гоз = гумова труба)

gawk (ґок = придивлятись)             –> hawk (гок = сокіл)

Gaul (ґол = старовинна Ґалія)         –> haul (гол = перевозити)

gay (ґей = веселий, гомосексуал)   –> hay (гей = сіно)

gaze (ґейз = приглядатись) –> haze (гейз = мряка)

gang (ґенґ = банда)   –> hang (генґ = вішати)

gate (ґейт = брама)    –> hate (гейт = ненависть)

gas (ґез = ґаз)             –> has (гез = має)

geld (ґелд = каструвати)      –> held (гелд = тримав)

gill (ґіл = зябро риби)           –> hill (гіл = горбок)

gilt (ґілт = позолочений)      –> hilt (гілт = рукоять меча)

girl (ґерл – дівчина) –> hurl (герл = метати)

goal (ґоль = мета)      –> hole (голь = діра)

gobble (ґобл = жерти)           –> hobble (гобл = перешкода)

gold (ґолд = золото) –> hold (голд = тримати)

good (ґуд = добрий)             –> hood (гуд = капюшон)

got (ґот = дістав)       –> hot (гот = гарячий)

goof (ґуф = недогляд)          –> hoof (гуф = копито)

guide (ґайд = провідник, гід)          –> hide (гайд = шкура, ховати)

gun (ґан = пальна зброя)      –> Hun (ган = член плем’я гунів)

gum (ґам = ґума)       –> hum (гам = шум)

gull (ґал = чайка)       –> hull (гал = шкірка)

gush (ґаш = злива)    –> hush (гаш = тиша)

gut (ґат = кишка)      –> hut (гат = хатинка)

girdle (ґердл = пояс)             –> hurdle (гердл = перешкода)

ghost (ґовст = дух)    –> host (говст = господар)

gore (ґор = закипіла кров)   –> whore (гор = повія)

goose (ґуз = гуска)    –> whose (гуз = чий)

…Клопоти також виринають у писанні “и” там, де треба писати “і”.

Наприклад, появилося багато англіцизмів типу marketing, monitoring, які пишуться як маркетинг, моніторинг, сюди також входить боксерський “ринг”…

Тут можна би згадати, що в деяких школах англійської мови в Україні – наскільки мені відомо – ще до сьогодні вчать не англійської, а русо-англійської мови, не вживаючи там, де треба, фонеми “ґе”, і хакаючи там, де має бути фонема “га”.

Але погляньмо на хаос в писанні прізвищ, де приходять фонеми “га”, “ґе” та “ха”.

…Дехто скаже: “та ми вже до тих перекручених слів звикли – нам трудно перевчитися”, ці слова вже “узвичаєні” тощо…

Повага до України та українців у світі може від усунення такого “узвичаєння” тільки зрости. Це було б також ще одним доказом, що місце України в Європі а не в Євразії, куди її дехто хотів би запхати”.

Висновок шановного американського мовознавця більш ніж слушний. Бо російські милиці українській мові не просто зайві, але й вкрай шкідливі.

Олег Романчук, шеф-редактор журналу “Універсум”, кандидат філологічних наук

Джерело