Психологія

“Приємного ув’язнення, в’язень”: в світі виживає не найсильніший…

Зламатися – дуже просто. Досить одного разу дати собі слабину і з насолодою потонути у вирі страждань, почуттів і негативу. Це засмоктує і затягує на кшталт алкогольного сп’яніння.

Кричати, нервуватись, бризкати слиною – дуже просто. Не потрібні особливі навички, сила волі, твердість характеру. Як зберегти розсудливість і холодний розум, коли навколо все так і норовить вибити нас з колії і вивести на руйнівні емоції?

Мені теж важко, хоч я і намагаюся бути стороннім спостерігачем. Але яким чином ми можемо вплинути на ситуацію криками, психами, матом і нестримною лайкою? Варто залишити це тим, хто не шкодує свого здоров’я і дорогоцінного часу.

Нас оточують боги і монстри.

Влада і жадібність. Споживання і огида. Вони керують нами. Контролюють. Стежать за кожною дією. Третього не дано, бо здорового розуму людина не буде прагнути до всевладності, тотального контролю і залякування людей. Не потрібно змінювати світ і очолювати його, щоб хоч якось зробити планету краще.

Ми здатні зазирнути всередину себе, зосередитися на творенні і прагненні до світла. Здатні. Але занадто залякані.

Я не можу вплинути на поточну ситуацію.

Я не можу змінити світ після клацання пальців і якогось божественного бажання. На що взагалі здатна маленька людина? Але я можу власними руками змінити своє життя, бо ніякої надії на “дядю” від держави, влади і інших пожирачів податкової данини – більше не маю. Однак я абсолютно впевнена в тих, хто мене оточує. У близьких і в самій собі.

Виживає – не найсильніший.

У цьому суворому світі виживає не сильний, але нахабний, паскудний і лицемірний. На жаль. Цей “статут” суперечить моїм світоглядним переконанням, але цілком влаштовує тих, хто лякливо труситься за мільйонними офшорними рахунками, дорогими віллами і багатогектарними дачами.

Що було важливо – втрачено. Свобода. Безстрашність.

Насолода кожним днем, вранці, на світанку і прогулянкою на природі.

У нас забрали те, що дається тваринам при народженні.

Так чому ж ми як і раніше прагнемо стати богами або монстрами? Чому не хочемо стати людьми?

Питання залишається відкритим.

Вікна – щільно закритими.

Свобода – замкнена за залізними вхідними дверима.

Приємного ув’язнення, в’язень.

(С) Ленні Лоренц. Письменницькі щоденники.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20