Посібник з прокачування самооцінки

Що таке самооцінка? Самооцінка – це моє уявлення про значущість мене як особистості і людини з моїми якостями, почуттями, достоїнств і недоліками.

Чи потрібна мені самооцінка? Так, адже вона прикладає руку до всіх значущих для мене рішень. Там, де я відповідаю собі на питання – чи вийде у мене то-то і те-то.

Чи може моя самооцінка бути джерелом моїх проблем? Легко. Адже, якщо вона занижена або завищена, то в цьому випадку мої плани дій ризикують ніколи не втілитися. А тепер розберемося, як прокачати самооцінку.

Крок 1-й і він же передостанній. Визначитися з критерієм оцінки себе.

Варіант А. Оцінювати себе, порівнюючи з іншими людьми.

Ще це називається низькою самооцінкою. Адже, коли я порівнюю себе з іншими людьми, я неминуче буду приходити до того, що у них (у людей) є шанси в чомусь мене перевершувати якісно вище просто тому, що їх 7 мільярдів, а я – один. Так, я унікальний. Так, у мене є купа достоїнств. Але у мене є і недоліки, які у деяких людей навколо мене відсутні.

Приклад. Я поганий батько, бо сусідка Клава з дитиною поводиться краще за мене.

Так може проявитися: тривога, сумніви, жалі, розчарування.

Варіант Б. Оцінювати себе, порівнюючи з іншими людьми.

Ми це вже проходили? Була справа. Тільки тепер ми поговоримо про завищену самооцінку. Яка теж орієнтується на оточуючих. Тільки вже в площині того, що я апріорі розумніший, сильніший, хитріший, швидший, красивіший (список можете продовжити самі) за всіх тих, хто навколо мене. І тут працює принцип: «чим вища шафа, тим гучніше падає» ( чим моя думка про себе вища, тим нижче критика до своєї поведінки).

Приклад. Я відмінний батько, так як заробив в цьому місяці більше, ніж сусідка Клава.

Так може проявитися: розчарування і провали через невідповідність очікувань можливостям.

Варіант В. Оцінювати себе, порівнюючи з таким собі безособистісним ідеалом.

Ситуація стара як світ. Є ідеал. Такий весь із себе ідеальний. І є я. Весь із себе такий прагнучий до саморозвитку. Я знаю вершину, до якої прагну. Я бачу свої косяки і недоліки. Я знаю, що їх потрібно виправляти, і я їх виправляю. І витрачаю на цей процес чимало сил. Мене періодично накриває виною і соромом. Але я героїчно (або стоїчно) прагну стати кращим.

Приклад. Я повинен бути таким батьком, який завжди розуміє свою дитину.

Так може проявитися: невроз, співзалежні відносини, стрес, хронічна втома.

Варіант Г. Оцінювати себе, порівнюючи з … самим собою зразка деякої давності.

Тут вже в наявності очевидний рух вперед. Адже, якщо я не тотальний невротик, то я щороку отримую якийсь життєвий досвід (ту саму мудрість, що приходить з роками), що робить мене більш адаптивним (пам’ятаєте про «все що мене не вбиває, робить мене сильнішим?»).

Приклад. Я досить хороший батько зі своєю другою дитиною … Всі можливі помилки я зробив ще в перший раз.

Так може проявитися: розчарування в тому випадку, якщо я з роками тільки те й роблю, що втрачаю хватку і бажання чогось досягати.

Варіант Д. Оцінювати себе, спираючись на те, що я можу.

Найбільш продуктивний варіант, який в своїй основі пропонує відійти від механізму порівняння і перейти до механізму пошуку можливостей. Адже, в кінці кінців, завдання самооцінки – допомагати нам в досягненнях, а не бути якимось ярликом в загальнолюдському рейтингу потенціалу.

Приклад. Я можу зі своїми дітьми грати, гуляти, вчити букви, рахувати їжачків…

Так можуть проявитися: дії.

Крок 2-й. І він же останній. Самооцінка визначається діями.

Який би у мене не був потенціал, що б я не вмів, скільки б у мене не було можливостей, будь-який потенціал не дорівнює дії. Щоб моя самооцінка була цінним ресурсом, мені необхідно пам’ятати про те, що самооцінка прямо пропорційна кількості скоєних мною вчинків. Тобто чим частіше я бігаю по колу:

Визначаю свої можливості – шукаю варіанти їх застосування (ініціюю зміни) – планую – дію – використовую підкріплення досягнень (позитивне чи негативне) – знову визначаю свої можливості, тим більше моя самооцінка допомагає мені в моєму житті.

За матеріалами