Цікаве

Одного разу ти змиришся і перестанеш битися об недосконалість світу

Є період дозрівання в психотерапії (та що там в терапії, в житті!), коли перестаєш бачити красу, але зате бачиш багато симптомів: криву шию, вирячені очі, обвислі груди, витіснення, проекції, переноси. І з усім цим хочеться працювати.

І так років 10 або навіть більше. Це болісно! Перестаєш читати класиків і ходити в театр. Там же все хворе, а тобі цього і на роботі вистачає.

А в один момент миришся із всім цим. М’якнеш і перестаєш битися об недосконалість світу. Мудрієш.

А потім раз, і знову починаєш бачити цю саму красу. Але вже об’ємно. Не скасовуючи всього, що знаєш, просто знову бачиш деталі, смисли, долі, обличчя, плечі, шиї, лопатки, надуті вени мармурових фігур в Олександрівському парку… Адже нічого крім деталей не існує. І симптоми теж бачиш, і себе, і іншого, і любиш, і сердишся, і сумуєш одночасно.

І все об’ємне. І любиш, звичайно, набагато більше через всю цю мішуру. І кожна деталь, кожна кісточка, жилочка, крапелька може стати точкою докладання твоєї любові.

Головне, щоб вистачило часу.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20