Психологія

Одна найруйнівніша емоція

Усвідомити, що сором – це емоція суто людська і соціально обумовлена. У тварин сором відсутній.
Зрозуміти, на що спирається Сором?

Сором, як емоція спирається на страх оцінки. Ця емоція ставить зовнішні інтереси вище за внутрішні.
Сором, часто змушує придушити особисті потреби, на догоду груповим уявленням про те, що красиве, добре чи допустиме, для збереження приналежності до цієї групи.

Сором – хранитель групового комфорту. Він стежить за тим, щоб індивідууму в співтоваристві / групі було стабільніше і комфортніше, ніж без нього.

Сформувався Сором як інструмент для отримання місця в груповій ієрархії.

Ця емоція контролює, щоб людина була комфортною для її членів. Людині, Сором гарантує захист від відкидання, допомагає злитися з групою, не виділятися, щоб не викликати осуду й огиди, і не бути вигнаним. Побічно, Сором спрямований на те, щоб контролювати хорошу репутацію: уславитися «милим» для статусного просування «пригорнувшись» до сильних.

Це було актуально, коли вигнання з групи або втрата зв’язків з важливими її членами, загрожувала голодною смертю на самоті. Тому, цей рефлекс так легко виробляється у маленьких дітей при засудженні їх батьками – адже без батьків їм не вижити.

Усвідомити руйнівність і неактуальність цієї емоції в більшості випадків

Сором – найбільш руйнівна емоція, це добре треба пам’ятати. Сором – це один з різновидів страху. Того страху, який створює аутоагресію.

Аутоагресія – це активність, спрямована на свідоме або несвідоме заподіяння собі шкоди, через заборону проявлятися.

Це активність, що не вийшла назовні, спрямована на придушення своїх фізіологічних процесів і пригнічення життєвих функцій. Сором руйнує імунну систему, пригнічує інтерес до прояву себе в світі. Причому, придушення може відбуватися у всіх сферах: фізіологічній, емоційній, інтелектуальній і в творчості.

Що робити, щоб знизити або зменшити тиск цієї емоції?

Сором лікується підвищенням освіченості в вивченні механізмів здорового функціонування фізичної та емоційної природи. Тобто, вивчаючи як діють в нас природні сили і рефлекси: почуття, емоції, моторика рухів, тембр мови, темперамент, бажання і, звичайно, наша фізіологія.

Людина відкрита система. У неї, як і в будь-якій живій системі, щось діє безперервно і з неї щось виділяється постійно.

Вивчаючи, як зароджуються і навіщо діють в людини навігаційні та охоронні сили фізичної і емоційної природи, які причини і механізми, що активують тіло до дії, висловлюють емоційні реакції відторгнення того, що відпрацьоване або не корисне їй, ми можемо переконається в мудрості тіла і так прийняти доцільність власних природних проявів.

Реабілітувати цінність власної реактивної і імпульсивної природи.

Сприймати математичну естетику доцільності природних механізмів і бачити в них власну природну досконалість.

Уміння побачити глибоку доцільність у власних фізіологічних проявах, через зміщення фокусу уваги на те, як мудро природа влаштована, з того, як що сприймається суспільством.

Опановувати невидимий, глибокий сенс кожного свого емоційного пориву і тримати його у фокусі, первинної значущості. Надаючи мудрості тіла велику роль, ніж страху зовнішньої оцінки.

Управління власною увагою зміцнює індивідуума в його праві на власну автентичну ідентичність.
Опрацювання почуття сорому, не тільки зцілює і звільняє блоки фізіології, а й вчить спиратися на себе і Природу в собі.

Розглянути мудрість і доцільність кожного нашого рефлексу і / або емоційного імпульсу, як діалогу Природи з нашим Інтелектом.

Побачити старшинство і верховенство наших, соматичного і емоційного інтелектів, над ментальним, менш стародавнім, через фразу: «світ мудріший». Визнати в цьому природну турботу світу про наше виживання.

Розглянути Природу, як гідну для приналежності Групу, з якою можна і варто поєднати себе.

Визнавши первинність своєї природної приналежності, ми відновлюємо свою цілісність, возз’єднатися, одночасно, зі своєю внутрішньою фактичною правдою і Цілим Світом.

Так ми розставляємо «все на свої місця», реабілітуючи первинність своєї природної приналежності. За фактом наявності тіла, ми завжди їй належали, але відсуваючи це на другий план, на догоду соціально рольовим статусним іграм – втрачаємо зв’язок з власною правдою і довірою до життя, яка сформувала нас ще в утробі.

Заганяючи на задній план власні природні сигнали, на догоду власним висновкам, ми виправдовуємо акти насильства над собою і претендуємо на конкуренцію з мудрістю природи, за що жорстоко розплачуємося, хворобами і актами агресії.

Стратегія пригнічення власних природних спонукань, на догоду опорі на хитке соціальне визнання, призводить до хронічних неврозів і соматичних розладів.

Беручи ж вторинність соціальної динаміки, ми зберігаємо глибокий зв’язок зі своїми природними корінням і здоров’ям, і прибуваємо в постійній глобальній довірі до життя.

Так відновлюється справжня ідентичність і фундаментальні основи здоров’я і щастя.

Усвідомлення справжньої ієрархії живих природних і неживих соціальних систем, забезпечує сміливість і спокійну впевненість в авторському проживанні свого життя і довіру до власного внутрішнього світу.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20