Ніколи не дозволяй собі звикати до поганих речей, до поганої їжі, до поганих людей…

Ніколи не дозволяй собі звикати до поганих речей, до поганої їжі, до поганих людей…

Ніколи, чуєш, ніколи не дозволяй собі звикати до поганих речей, до поганої їжі, до поганих умов, до поганої роботи, до поганих людей… Ніколи не звикай до поганого ставлення до себе. Запам’ятай, – так не повинно бути і це не норма. Цьому немає виправдання і відмовок. Брехня, споживацтво, байдужість, хамство, зрада – це не складники життя, нехай це все не примазується і не адаптується в твоєму середовищі існування.

Спробувавши, хоч раз, «ложку калу», ти добровільно переступаєш кордон поваги. Поваги до себе, в першу чергу. Таке не можна дозволяти, і, тим більше, прощати. Твоє життя не повинне проходити у вічному терпінні чужих нікчемних вчинків. Люди приходять і йдуть, а ти – залишаєшся. Вчорашні близькі сьогодні стають далекими.

Друзі перетворюються на ворогів, а кохані переходять в статус незнайомих. Якщо почнеш підлаштовуватися під кожного, – будеш втрачати тільки час і себе, як особистість. Життя проноситься локомотивом і ти, в кінцевому підсумку, все одно зрозумієш, що у тебе є тільки ти сам.

Вчися звикати до того, що дійсно цінне. Звикай до щастя. Звикай до поваги. Звикай до добрих справ, до теплих слів, щирих обіймів. Звикай до чесності, до вірності, до глибоких, справжніх почуттів. Звикай берегти в собі гідність, щоб не було спокуси у непорядних упирів бруднити твій світ брудними чобітьми.

1 Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.