Невидимі нитки, які пов’язують людей один з одним

Невидимі нитки, які пов’язують людей один з одним

Невидимі узи пов’язують людей один з одним. Іноді – вільно, іноді – мимоволі, ми опиняємося з’єднані з іншою людиною невидимими нитками.

Тільки подумали про нього – він дзвонить, тільки підійшли до дверей – а він за дверима, тільки почали писати повідомлення – а від нього вже прийшов меседж, тільки хотіли щось сказати – а вже чуємо свої слова від іншої людини…

Буденні речі, звичні, з кожним таке траплялося; але життя йде своєю чергою і ми забуваємо про маленьке диво. Як забуваємо, як казав професор Ротенберга, про падаючу зірку. Побачили, і далі пішли. І розповісти особливо нікому – це ж наш особистий диво таємний зв’язок.

Тільки зараз вчені заявили, що при спілкуванні і емоційному зв’язку виникає синхронізація мозку однієї людини з іншою. Ось як айфон і планшет синхронізуються, якщо говорити простою мовою. І обидва мозкии починають працювати в одному і тому ж «режимі», в одних і тих же вібраціях. Це приблизний опис феномена, але принаймні зрозуміло, що ми маємо на увазі під «синхронізмом».

Цей термін має багато значень: у фізиці, в соціології, в психології… Загадку синхронізму описав ще великий Карл Юнг; але він боявся бути звинуваченим в містиці і окультизмі, тому покликав в співавтори фізика Паулі. І писав дуже науково, дуже доказово і дуже, вибачте, незрозуміло.

Феномен описав, а пояснення досить туманне вийшло. Адже так важко пояснити загадкові, але звичайні речі! Любов, дружбу, розуміння, повний збіг внутрішніх принципів, дивний духовний зв’язок, віщі сни, передчуття – все це є. Але пояснити складно.

Недостатньо поки у науки даних; та й як їх зібрати – це ж особисті сни, особисті почуття, приватне безмовне спілкування і збіг думок! Недоведені це речі.

Але між людьми існує певний зв’язок, це безперечно.

І колись вчений Фламмаріон опублікував в газеті прохання поділитися такими історіями – історіями розмов на відстані, снів і видінь, передчуттів і пророцтв. За тиждень редакція отримала близько 8 тисяч листів від читачів з дивовижними розповідями; а Фламмаріона попросили покинути Паризьку академію наук – нічого займатися антинауковими дослідженнями! І явище зв’язку, безсловесного спілкування, «телепатії» залишилося за бортом наукових досліджень.

Тільки в останні роки експерименти показали дивні речі; точні прилади фіксували спалах активності в мозку людини, коли інша людина на іншому континенті говорила їй «привіт!». Цей «привіт» негайно викликав спалах активності в мозку адресата, хоча між людьми була відстань в десятки тисяч кілометрів…

І інтернет дозволив провести досліди з пацюками; щур, підключений до подоби інтернет-пристроя, міг на відстані передавати іншій особині інформацію про заховану поїлку. Досліди тривають, результати вражають, але тут же забуваються…

Але як ми відчуваємо своїх близьких! Як у нас болить душа, якщо з рідною і дорогою людиною щось негаразд! «У мене за тебе серце болить!», – так ми говоримо. Ми відчуваємо тривогу і занепокоєння, коли щось відбувається з близькою людиною. Ми не можемо спати або бачимо тривожні сни. Хоча ми нічого іноді не знаємо про те, що відбувається в житті того, хто нам дорогий – так буває, так складаються обставин…

І в давні часи, коли не було пошти, коли служити йшли в чужі краї на чверть століття, близькі чомусь знали, чи живий їх солдатик. Або вбила його ворожа куля далеко від будинку; або вбили лихі люди купця в торговій подорожі; або затонув корабель мореплавця…

Це знання нічим не підтверджено: Бергсоновська «інтуїція», але, як правило, так все і було. Якимось чином близька людина передавала інформацію: уві сні, через знаки, а іноді – через проникливого тлумача. Листів не було, а синхронізм – був. Інформація від людини була. І до цього дня ми відчуваємо тих, кого любимо, тих, хто нам близький, і дзвонимо в найтривожніший момент, щоб запитати: «Що сталося? У мене серце болить за тебе!»…

Матері в пологовому будинку прокидалися точно в той момент, коли починали плакати саме їхні діти. Хоча палата з новонародженими перебувала в іншому крилі будівлі. Це науково підтверджено.

А спостереження за парами близнюків лягли в основу науки психогенетики: близнюки відмінно вміють спілкуватися на відстані. Відчувати одночасно одні і ті ж емоції. Більш того, події в житті розлучених близнюків з вражаючою точністю збігалися – аж до імен подружжя або кличок собак.

І травми, і хвороби – все це збігалося: те, що відбувалося з одним близнюком, відбувалося і з іншим, навіть якщо вони мали різний характер. Або зовсім не знали про існування одне одного. Вони перебували в «синхронізації» з моменту зачаття; і дивним чином одночасно переживали ті чи інші події і хвороби.

І смерть одного близнюка дуже часто спричиняла смерть іншого – хоча для неї не було ніяких передумов. Мабуть, зв’язок між близнюками найбільш точно описує явище «синхронізації», ці тонкі узи, які пов’язують людей найміцніше у світі…

Іноді синхронізація відбувається не від любові та емоційної близькості. Їхав один письменник зі знаменитим Буніним в поїзді. І всю дорогу Бунін емоційно скаржився, що у нього болить рука. У вагоні нікуди дітися, в тісному купе мимоволі будеш слухати скарги літератора! Коли молодий письменник, нарешті, вийшов на платформу вокзалу, у нього самого так розболілася рука, що погано стало. Бунін немов «зурочив» колегу, передав йому свою хворобу, транслював свій стан.

Письменники взагалі дивні люди: все їхнє життя, робота – це слова і образи, це долі персонажів, це створення свого власного світу. І Горький, який запам’ятався нам «буревісником революції», показував дивовижний «фокус»: йшов по вулиці за якоюсь людиною і пильно дивився на неї. І передавав думку: «спіткнися і впади!». І жертва «фокуса» дійсно падала. Якимось чином Горький синхронізувався зі сторонньою людиною – і викликав падіння. А на ринку Горький подумки примушував торговців продавати йому товар дуже дешево – і з задоволенням показував цей трюк своїм друзям.

Довге життя в народі, серед босяків, бурлак, жебраків і розбійників дечому навчило письменника, який мав від природи сильну волю, уміння передавати оточуючим свій стан. Таке вміння синхронізуватися антропологи і філософи колись називали «магією», умінням впливати на людей своєю волею або волею темних сил.

Зараз зрозуміло, що такий «дарунок» пов’язаний з діяльністю мозку, який якимось чином може почати працювати «в унісон» з мозком іншої людини, іноді слабшої.

Про насильницьку «синхронізацію» антрополог Леві-Стросс пише так: шаман одягає одяг папуаса, повністю копіює його ходу і рухи, міміку, мову – він ходить і ходить, все прискорюючи рух, по колу, зображуючи жертву в найдрібніших подробицях, як талановитий актор. А потім видає страшний крик і падає замертво – це смерть! І через деякий час жертва гине без видимих ​​причин.

З точки зору «синхронізації» обряд стає зрозумілим – це зловмисне копіювання. Тому ми не любимо, коли хтось раптом починає копіювати нас. Купувати такий же одяг, вживати наші улюблені вирази, відвідувати ті ж місця, набиватися в друзі нашим особистим друзям…

Здавалося б, ну що тут поганого? Можливо, наша стрижка і одяг такі гарні, що служать прикладом для наслідування? І нам пишатися треба? Але копіювання відштовхує від подруги, змушує уникати «повторюші» – колеги, ми інстинктивно не хочемо синхронізуватися з іншою людиною.

Ми відчуваємо таємний недобрий намір в цьому копіюванні: це – посягання на нашу особистість! І в трилерах про маніяків лиходій спочатку втирається в життя людини, а потім починає копіювати жертву – аж до найдрібніших подробиць. Бажання відсторонитися від того, хто нас повторює, цілком природно.

І тому не варто в мережі відвідувати сторінку недоброзичливої людини або того, з ким ви розлучилися і хочете забути – саме «синхронізація» і відбувається. Якимось чином ми вступаємо в спілкування і віддаємо свою енергію, слабшаємо і тривожимося, не можемо знайти спокою…

Якщо це ворог – ми віддаємо йому свою енергію. Якщо той, кого ми хочемо забути – знову вступаємо в спілкування, розятрюємо рани, нагадуємо про себе. А недоброзичливці тому так схильні стежити за нами в мережі; їм хочеться синхронізуватися з нами, розгадати наші задуми і зруйнувати плани, завдати шкоди, змусити думати про себе.

Краще заблокувати вороже налаштовану людину і того, кого ми хочемо викреслити з життя. А вони – ну що ж, нехай стежать з фальшивих акаунтів, це шкодить більше їм, ніж нам.

Наше рішення порвати зв’язок нас захищає від небезпечної синхронізації. І взагалі, в житті і в мережі слід оточувати себе по можливості здоровими, успішними, енергійними людьми з подібним способом мислення і світоглядом – саме тому, що неминуче станеться синхронізація. І краще б, щоб вона посилювала нас, а не послаблювала…

Думки про якусь сильну, впевнену людину, що ствердилася, доброзичливий і щирий інтерес до її життя, вітання на її адресу і добрі слова про неї – теж можуть сприяти синхронізації. І через деякий час ми можемо отримати риси того, хто є прикладом для нас, розділити з ним його тріумфи і трофеї.

Синхронізацію успішно застосовують у великих корпораціях, фірмах, створюючи спільність інтересів. У будь-якому колективі відбувається синхронізація: вона зміцнює колектив, створює спільність інтересів, змушує працювати краще, хоча не завжди це благо для окремої людини.

У релігійних громадах пробудження в один і той же час, спільна трапеза, спільна праця, спільне виконання обрядів, однаковий одяг, загальні слова і навіть міміка – все це служить зміцненню духу і колективу. Дуже часто вигнана з такої громади людина гине без видимих ​​причин – вона позбулася «загальної енергії», втратила синхронний зв’язок з іншими, значущими людьми – і енергія життя скінчилася!

З великою обережністю треба підходити до роботи, де прийнято вранці співати гімни, робити вправи, копіювати тренера або начальника, іноді за такими вимогами стоїть небезпечна маніпуляція.

Успіх роботи з фахівцем, психологом, філософом, лікарем теж залежить від того, наскільки ми «синхронізовані». Якщо у нас спільний світогляд, спільні образи, спільні смисли, якщо ми «подібні одне одному», то ми говоримо однією мовою – нехай ця мова – не зовсім мова, а щось глибинніше, що створює основу мови, якась мета-мова, матриця. Тільки в цьому випадку можливий цілющий ефект від роботи, якщо мова йде про душу, про психіку, про «тонкі матерії». І цілющий вплив в цьому випадку буде відбуватися не тільки при особистій зустрічі – але і при паузах в спілкуванні.

Незримі узи, «уявний телеграф», як називав це Марк Твен, передаватимуть позитивну інформацію і підтримувати не гірше добрих слів і благословень! Так що синхронізуватися треба правильно. І тоді життя поступово налагодиться і ми не втратимо бадьорості духу, необхідної нам у житті.

Читай ще!

Рейтинг чоловіків по знаку Зодіаку: хто найбільше підходить для серйозних стосунків

Рейтинг чоловіків по знаку Зодіаку: хто найбільше підходить для серйозних стосунків

Які таємниці характеру приховує ваша група крові. Факти, які вражають!

Які таємниці характеру приховує ваша група крові. Факти, які вражають!

Не хвилюйтесь. Закон бумеранга діє завжди

Не хвилюйтесь. Закон бумеранга діє завжди

Наскільки ви уважні? — ця оптична ілюзія покаже рівень прокачки вашого мозку

Наскільки ви уважні? — ця оптична ілюзія покаже рівень прокачки вашого мозку

No Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.