Психологія

Неможливо врятувати людей, які самі цього не хочуть

Ким би ви не були і що б не робили, наше життя – це завжди боротьба. Деяким доводиться складніше, ніж іншим, але, врешті-решт, всі ми долаємо перешкоди, вирішуємо проблеми і намагаємося вижити посеред всього цього хаосу.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

Ось чому люди потребують один одного: поодинці більшість з нас просто не вижили б. Вже так влаштовані люди, і так влаштований наш світ. Підтримка друзів і близьких – ось що тримає на цьому світі, допомагає не впасти в прірву, встати, коли впадеш. І це прекрасно, що є люди, які завжди готові прийти на допомогу, не кинуть у важку хвилину.

Проблема полягає в тому, щоб зрозуміти, кому слід протягувати руку допомоги, коли це дійсно допоможе, а коли – марна справа. На жаль, досить часто рука допомоги насправді перетворюється в милицю.

Ніхто не сперечається: в певні моменти життя милиці необхідні, але, якщо занадто довго покладатися лише на них, – це розслаблює людину, позбавляє її бажання боротися.
Це можна порівняти з тим, якби ви довгий час змушені були провести в ліжку через серйозну травму, а потім знову спробували встати на ноги. Доводиться мало не заново вчитися ходити!

Коли ми потрапляємо в складну ситуацію, то з вдячністю приймаємо будь-яку допомогу, – це нормально. Але, на жаль, часто беремо набагато більше, ніж необхідно; така людська природа. Ось чому, коли ви допомагаєте своєму другові встати на ноги, слід спершу переконатися, що допомагаєте по-справжньому – щоб він дійсно став на ноги і пішов самостійно.
Упевнений, що потрібно намагатися покладатися на інших людей як можна менше. Хоча всі ми, звичайно, різні, але – все ж таки. Якщо відчуваєте, що впораєтеся з чимось самі, без допомоги, краще так і зробіть.

Це не означає, що людям не можна довіряти, що ми повинні, немов вовки-одинаки, йти по життю незалежно ні від кого. Мова про інше. Справа в тому, що, прийнявши чиюсь допомогу, ви одного разу можете виявити, що покладалися не на тих людей. Таке трапляється в житті, і досить часто. І ось тоді доводиться платити. Іноді – дуже високу ціну…

Хоча іноді у нас просто немає вибору, окрім як звернутися по допомогу. Іноді тримаємося обома руками за край обриву, і усвідомлюємо, що занадто слабкі, щоб утриматися, – ось-ось зірвемо в прірву. У такі моменти ви будете радіти кожному, на кого можна покластися, за чию руку можна вхопитися і врятуватися.

Також у вашому житті будуть моменти, коли будете радіти і не просити кожен раз про допомогу, коли потрапляєте в скрутні ситуації. Люди не люблять тих, хто й кроку самостійно ступити не може – весь час волаючи про допомогу. Якщо постійно кричати: «Вовки!», то в дійсно небезпечний момент – вас можуть і не почути.

Бути милицею для когось – це робота 24/7, і з часом вона стає тільки важчою.

Роберт Д. Луптон, автор книги «Токсична благодійність», розповідає про свій досвід і спостереження, які накопичилися за десятиліття заняття благодійністю.

Він акцентує увагу на тому, наскільки марна і навіть контрпродуктивна традиційна благодійність. Замість того, щоб допомагати людям, вона навпаки – лише погіршує їхні біди і проблеми. Причому так відбувається завжди.

Як зауважив Луптон, коли людям постійно безкоштовно роздають щось, то результат однаковий: вони хочуть… ще більше. Згодом вони настільки звикають до подачок, немов мають на них повне і невід’ємне право.

Вони вже навіть не намагаються самостійно заробити на існування. Просто чекають – коли їм в черговий раз щось дадуть: «Адже завжди давали, а значить – зобов’язані!»

Така людська природа: якщо люди можуть без зусиль отримати те, що їм потрібно, вони так і зроблять. Не раз і не два, а постійно.

Тому знайте: якщо ви вирішите стати чиєюсь милицею, то це назавжди. І одного разу ви виявите, що просто не в силах самі йти по життю – всю енергію забирає людина, яка вічно чогось потребує. Люди ніколи не змінять свій спосіб життя, поки не відчують, що це життєво необхідно для виживання.

Підтримка дійсно допомагає в якийсь момент вистояти, але на постійній основі – вже починає заважати людині стати такою, якою вона заслужила бути.

Луптон виявив, що справжня допомога і підтримка – це навчити людину самостійно вирішувати свої проблеми. Тільки тоді його життя починає змінюватися на краще. Як говориться у відомому прислів’ї: «Дайте людині рибу, і вона буде сита рівно один день. Але навчіть її ловити рибу, і ви нагодуєте її до кінця життя».

Ось для чого ви потрібні. Коли друзі або члени сім’ї звертаються за допомогою – не намагайтеся замість них справити ситуацію або вирішити проблему. Все, що від вас вимагається – це накласти пластир на рану, яка вимагає вже більш серйозного лікування. І цього за них не може зробити ніхто.

Єдиний спосіб допомогти людям – допомогти їм допомагати собі самостійно. Найбільше, що ви можете – це порадити, як вийти зі скрутної ситуації і більше ніколи в неї не потрапляти.

Справжні зміни в житті відбуваються тільки тоді, коли змінюється наш погляд на світ, на самих себе і на своє майбутнє. Такі зміни неможливі без повного аналізу нинішньої реальності, а його зробити може тільки єдина людина на світі – ми самі.

На щастя, у ваших друзів є ви. І ви завжди допоможете і підтримаєте, щоб вони змогли налагодити своє життя. Так і має бути. Але ставати їх милицею – це воістину ведмежа послуга. Таким чином ви прирікаєте цих людей на постійні біди і невдачі.

Єдиний спосіб допомогти тим, кого любите, – це показати, що вони досить сильні і розумні, щоб подолати будь-яку перешкоду. Нагадати їм або вселити віру в те, яким потенціалом володіють, скільки всього вміють і знають!

Люди, які рідко терплять невдачі, вірять в те, що як би не складалися обставини сьогодні, рано чи пізно вони досягнуть успіху. І, навпаки, ті, хто постійно зазнають поразок, щиро вважають, що успіх – неможливий, як би вони не старалися. Ось чому успіх – це не виграш в лотерею, а віра в те, що він – неминучий.

Успішні люди зовсім не оракули і не провидці. Вони не можуть заглянути в майбутнє. Єдине, що дійсно відрізняє їх від інших, – це здатність створювати майбутнє власними руками. Не чекати і не просити, а боротися і шукати. Природно, мова не йде про ситуації, коли людина в силу якихось обставин – буквально «висить над урвищем». В такому випадку простягнута рука друга – це порятунок. Але – рука, а не милиця, спираючись на яку можна і далі «крокувати» по життю в тому ж «темпі».

Єдиний спосіб створити прекрасне майбутнє – це спочатку побачити його. Своїм розумом, своїм серцем. Так, як відомий скульптор Мікеланджело побачив Давида в простому камені і створив з нього цей прекрасний образ.

Якщо ви хочете кращого життя, то повинні точно визначити, якою воно має бути. Більш того, ви повинні вірити, що це життя можливе – варто лише захотіти і працювати в цьому напрямку. Згоден, вірити не завжди виходить. Нас підкошують невдачі, мучать сумніви. Як же можна вірити в краще життя, якщо воно знову і знову доводить, що це не так?

І тут на допомогу приходять друзі. Їх завдання – допомогти повернути цю віру, вселити надію, допомогти повірити в свої сили. А головне – нагадати, що життя дається один раз. І, якщо ми не вирішимо змінити його сьогодні, якщо опустимо руки і не будемо боротися, – іншого такого шансу вже не буде.

Така допомога і підтримка – дійсно необхідна кожному з нас.

А в усьому іншому ми все можемо допомогти собі самі. Запам’ятайте цю істину на все життя. Єдине, чого ми потребуємо – це того, щоб хтось час від часу нагадував нам про це. Про те, що кожен може стати великим: світ великий і повний можливостей, а у вас за спиною – крила. Так і є, запевняю.

За матеріалами