Психологія

Не рятуйте тих, кого любите

У нашому суспільстві є особливий вид людей, які весь час про когось турбуються, рвуться когось рятувати чи перевиховувати. Оточуючі ставляться до них з повагою і кажуть: «Ось якби не було таких, то що стало б з нашим світом».

І ось він портрет жертовного і жалісливого індивіда який не шкодуючи себе рятує товаришів по службі-дармоїдів, дітей-лоботрясів, чоловіків-невдах і інших членів соціуму, які потребують допомоги. Він отримує від цього певні дивіденди, у вигляді схвалення і співчуття оточуючих і внутрішнього відчуття, що на таких як він «все» тримається. Назвем цього персонажа «рятувальник».

Але чи так він хороший в своєму прагненні врятувати всіх і вся? Хто як не він виховує безвідповідальних колег, які знають що є ця «чудова» людина і на неї завжди можна перекласти відповідальність. Саме він створює комфортні умови для членів своєї родини, що сприяють тому, щоб вони не напружували власні зусилля і продовжували плисти за течією. Адже все одно прийде він – «рятувальник» та вирішить всі проблеми. Тобто своїм «спасінням» він сам створює безпорадних і безвідповідальних споживачів.

Виникає питання: «Для чого він все це робить?». У відповідь можна почути багато дуже розумних доводів, про те що він, таким чином, піклується про благополуччя тих, кого любить і що без нього вони всі давно зникли б. Але в глибині його душі приховано зовсім інше прагнення. Він хоче бути вищим і значнішим за інших, керувати і контролювати. Вирішуючи чужі проблеми, він задовольняє свою внутрішню потребу в домінуванні і любові. Адже він один зміг знайти вихід із безвиході, значить він розумніший, компетентніший, більш значущий і всі повинні прислухатися до його думки.

У той же час, він не роздумуючи кинувся на допомогу ближньому, забувши про свої добрі справи і проблеми, а значить він гідний любові. Але при цьому він упускає те, що виконуючи за інших їх обов’язки, він позбавляє їх віри у власні сили, порушує їх психологічні кордони, нав’язує їм свою систему цінностей і тим самим ставить їх в залежність від себе. І якщо не буде нещасних і безпорадних, то «рятівнику» просто нічого буде робити. А значить, йому потрібні нові жертви, які потребуватимуть його опіки, постійного контролю й порятунку.

Кращим партнером для нього стане алкоголік або наркоман. За рахунок безпорадності інших «рятувальник» наповнює своє життя почуттям власної значущості.

Різниця між «рятувальником» і звичайною людиною в тому, що якщо звичайна людина почує заклик про допомогу, то вона прийде і «навчить ловити рибу», а «рятувальник» дасть готовий продукт. Більш того, він прийде на допомогу, навіть якщо його про це не просять

Обов’язковою супутником «рятувальника» є «жертва», вона завжди нещасна і безпорадна, скільки її не рятуй. Бути успішною і щасливою їй не зручно, адже це означає взяти відповідальність за своє життя на себе, самостійно вирішувати проблеми, позбутися жалю і підтримки оточуючих.

У приречених спробах врятувати підопічного, «рятувальник» приймає на себе роль жертви, а в тому кого рятував, бачить джерело покарання і неприємностей, тобто «переслідувача». Він злиться, дратується і починає мстити тому, кого рятував, говорити йому образливі слова, карати. Таким чином, вже «рятувальник» стає «переслідувачем». «Жертва» стає ще більш нещасною і потребує порятунку. «Рятувальник» наситившись праведним гнівом, повертається до своєї «благородної» місії.

Роль «рятувальника» за рахунок уявного альтруїзму дає її носію можливість домінувати над тими, кого він ратує. Щоб не втрачати це привілейоване становище він не дозволить «жертві» стати успішною людиною, оскільки це позбавить його влади і сенсу існування.

За матеріалами