Uncategorized

Не можна пити, щоб «забутися»: алкоголь тільки посилює погані спогади

Якщо ви п’єте, щоб забутися, то даремно витрачаєте час: алкоголь лише посилює неприємні спогади. Навіть якщо завтра ви не згадаєте, що було сьогодні, в довгостроковій перспективі це вам не допоможе.

Підписуйся на "Психологію стосунків" у Фейсбуці!

Такими є результати дослідження, проведеного американським Університетом Джонса Хопкінса і опублікованого в журналі Translational Psychiatry. Вчені розділили піддослідних мишей на дві групи: одна протягом двох годин пила воду, а друга – алкоголь. Потім мишам в обох групах програли різкий звук, а слідом за ним кожна отримала удар струмом.

На наступний день гризунам включили той же звук, але струмом бити не стали. Виявилося, що ті миші, які напередодні були п’яні, більше лякалися звуку (тобто краще пам’ятали про удар струмом), ніж ті, хто пив воду.

Відомо, що стирання поганих спогадів залежить від того, як у нейронів в мозку працюють GluR1 – рецептори до нейромедіатора глутамату. Вони являють собою білки, яким для активації потрібна певна модифікація: коли до молекули глутаматного рецептора в умовленому місці прикріплюється залишок фосфорної кислоти, рецептор, до того перебуває в цитоплазмі нейрона, підходить до клітинної мембрани і вбудовується в неї в зоні синапсу – міжнейронного контакту.

Нервові клітини передають один одному імпульси за допомогою нейромедіаторів, що виливаються в синаптичну щілину, так що тепер глутаматні рецептори можуть відчувати сигнали, які інші нейрони передають їх нейрона за допомогою глутамату. І, нарешті, найважливіше – чим більше таких рецепторів і чим активніше вони працюють, тим міцніше виявляється неприємний спогад: завдяки їм нервові клітини можуть безперешкодно передавати код такого спогади один одному.

Легко здогадатися, що алкоголь діяв саме через рецептори глутамату: в статті в Translational Psychiatry йдеться, що число таких рецепторів було помітно більше в синапсах у тих мишей, які отримували алкоголь після випробування струмом. В нейронах гіпокампу (одного з основних центрів пам’яті) на GluR1 з’являлося багато фосфатних груп, і вони в достатку убудовувалися в нейронну мембрану.

Звичайно, не варто забувати, що досліди ставили на мишах: у людини, з її набагато більш складною нервовою системою і складною психікою, алкоголь може впливати на погану пам’ять по-різному, в залежності від емоційного стану або, скажімо, від того, чи людина п’є антидепресанти. Однак і зовсім відмахуватися від цих результатів не можна.

За матеріалами