Цікаве

Навчіться відпускати свої бажання, щоб вони мали шанс здійснитися!

Давайте розберемо, що означає «відпустити бажання», навіщо це потрібно і як здійснити. Припустимо, ми вже розуміємо, що будь-яке бажання – подібне до мертвої пташки, і тримати її мертвою хваткою невигідно, навіть небезпечно. Та й в клітці пташка навряд чи буде щаслива так, як на волі. І якщо ми дійсно чогось хочемо, то нам варто навчитися відпускати свої бажання на волю, щоб вони мали шанс здійснитися.

Як же відпустити свої мрії та цілі?

Виписувати бажання

Коли ми наші бажання не записуємо, а тягаємо весь час в собі і своїй голові, вони немов до нас прив’язані. Ніби як навіщо записувати, все і так зрозуміло? Але ж ні. Бажання краще витягувати і зберігати окремо. Тому я часто рекомендую не просто список мрій писати, а такий, в якому їх не менше ста. Щоб провести там інвентаризацію, подивитися на все це з боку, щось відсіяти (розуміючи, що не дай Бог таке збудеться), щось відкласти, щось додати.

Коли ми мрії і бажання записуємо, нам простіше зрозуміти, що з усього того, що в нашій голові зберігається – наше, а що привнесено з боку, соціумом, близькими і знайомими.

Пам’ятаю одну дівчинку, яка гірко плакала, написавши свій список з 100 бажань. Плакала вона тому, що з цієї величезної кількості всього одна мрія була її власною. Всього одна! Але ж можна було стільки сил витратити на досягнення всього цього, і не отримати в результаті ні задоволення, ні щастя. Багато так все життя і живуть, незрозуміло для кого і навіщо.

Ті мрії, які «наші» збуваються простіше і швидше. Особливо якщо ми в цей час не намагаємося бігти в іншу сторону за якимись ілюзіями і міражами. Крім того, збуваючи, вони дають нам багато сил, натхнення, вони виводять нас на інший рівень життя і свідомості. Але знайти у всьому цьому шумі «своє» – дуже важко.

Мама каже, що тобі потрібна квартира і освіту, тато каже, що тобі потрібна машина і робота за кордоном, чоловік каже, що ти повинна хотіти бути худою і мати силіконові груди, з телевізора тобі пояснять, що пора колоти ботокс, щоб бути молодою, подруги тобі розкажуть, що тобі найбільше потрібна кар’єра і незалежність, журнали переконають тебе, що ти мрієш про фірмові туфлі і нові колекції «Шанель», і звичайно, жити не можеш без нового айфона. Але чого хочеш ти сама? Що потрібно тобі, твоїй душі, твоєму серцю?

Спершу варто відокремити зерна від полови і почути свій власний голос всередині, щоб не приставити свою драбину ні до тієї стіни.

І, як не дивно, свої власні бажання відпустити простіше (тиску ззовні немає).

Стати щасливою і без цього всього

Наведу свій приклад, на якому я дуже чітко це відстежила. Я росла одна і мріяла про велику родину. Щоб дітей було хоча б п’ять, а можливо, і більше. І ось у нас народився перший син. Ми захотіли другу дитину – і нічого не виходить, цілий рік. Величезний біль від того, що все не так, що моя мрія вислизає. Я молодшою не стаю, а й завагітніти не виходить. Невже всі мої мрії впадуть і я так і залишуся тільки один раз матір’ю?

Коли я зрозуміла, що я занадто сильно вчепилася в мрію, стала неадекватною в обчисленні всяких графіків і винесенні мозку чоловіка, я задумалася. Всі мої колажі мрії були з фотографіями великих сімей – не менш трьох дітей, як ніби іншого щастя немає. Чому Бог не дає нам другу дитину? А можливо, нам просто не відведено мати більше дітей? Припустимо, ми ніколи більше не зможемо стати мамою і татом. І що тоді? Я залишатися нещасною і нереалізованою? Я втрачаю мрію свого життя? Життя прожите даремно?

Або все-таки є якісь радості і переваги в моєї сьогоднішньої ситуації?

У нас же є один син. У когось не виходить народити навіть одного разу, а у нас він – вже є, зростає. І хороший, і коханий. Якщо дитина одна, то їй більше дістанеться – уваги, турботи. Тим більше, Данька у нас особливий, і йому це все було не зайвим. Маючи одну дитину, простіше займатися і самореалізацією, і бути мобільною. І так далі.

Я збирала переваги мого становища, і потроху змирилася з ними. І як тільки я прийняла, що, можливо, назавжди залишуся мамою тільки однієї дитини, я завагітніла. Я вже сама цього не очікувала, але чудо сталося, як тільки я навчилася бути щасливою в своєму сьогоднішньому дні.

Відпустити бажання – означає відчути і прийняти, що я і зараз щаслива. Що мені вже зараз дано дуже багато.

Щаслива і без заміжжя. І без свого будинку. І без величезного числа суконь. І без дітей. І без своєї улюбленої справи. Уже щаслива. І буду рада стати ще щасливішою – якщо мої бажання всі виповняться.

Не відмовляйтеся від бажання

Іноді ми захоплюємося першим пунктом, мовляв, мені і так добре, і починаємо самі себе обманювати, вводити в ілюзію, мовляв, навіщо воно мені треба. Так я знаю дівчину, яка спершу шалено сильно хотіла дітей, винищила всіх навколо своїм пекучим бажанням. А потім раптом охолола. Почала пояснювати всім – і самій собі, що дітей не хоче. Що діти – це бардак будинку, а вона бардак не виносить, що з ним складно працювати, а без роботи вона помре, та й чоловік у неї не такий і надійний, щоб від нього народжувати.

Ставала вона щасливіша від цього? Ні. Навпаки, поринала в депресії, і сама вже не розуміла від чого. У неї все є, діти їй не потрібні. Але проблема в тому, що з самою собою вона не була щирою. Замість того, що визнати, що дітей вона хоче, але чомусь зараз їх немає, вона вирішила від бажання відмовитися зовсім.

Через кілька років такого самообману (і психотерапії) вона стала мамою. Спершу – всиновивши дитину (і визнавши, що дитина не завжди повинна прийти саме тим шляхом, яким ми хочемо). А потім несподівано завагітніла. Лікарі тільки розводили руками, мовляв, такого трапитися просто не могло. А трапилося, тому що вона відпустила своє бажання стати матір’ю неодмінно таким способом.

Від нас реалізація наших бажань залежить не завжди. І якщо і залежить, то незначно. Тому варто навчитися дозволяти Богу вирішувати, коли і що нам дати.

Йому видніше, що нам потрібно і до чого ми готові. Ми як би заяву написали на ім’я керівника, а далі – він прийме рішення.

Роби, що повинен і будь що буде

Відпускання бажань не означає, що потрібно сісти і чекати, опустивши лапки. На березі моря чекати свого Грея і на все інше наплювати. Мовляв, я тут ні на що не впливаю, тому буду просто стояти на березі. Багато дівчаток саме так мріють про заміжжя, думаючи, якщо йому буде треба, він мене знайде. Але як він тебе знайде, коли ти в офісі по 12 годин, потім галопом на метро і спати? В який момент часу він повинен тебе знайти? І чи зможеш ти його помітити, побачити, розгледіти? Ну зайде він випадково в твою бухгалтерію, помилившись дверима, так ти ж навіть не помітиш його і не звернеш уваги, адже кімната від цього не засяє рожевим світлом, а метелики не почнуть літати по кімнаті.

Багато так і бізнес будують, і відносини, і в цілому все своє життя. Говорячи, складеться як-небудь, я ж цього хочу. Але ж навіть щоб виграти в лотерею, потрібно квиток купити. А вже щоб відносини побудувати, вкласти туди потрібно чимало.

У Бога немає інших рук, крім наших. У цьому сенсі ми ковалі свого щастя.

Але ковалі, які розуміють, що «зарплата» прийде і в тому розмірі, в якому ми дійсно цього заслуговуємо. Ми продовжуємо виконувати свій обов’язок, працювати. А які плоди прийдуть – вирішує Бог.

Тобто якщо я незаміжня, але дуже цього хочу, то я працюю над своїми жіночими якостями і буваю там, де можна познайомитися з порядним чоловіком. Якщо до мене проявляють увагу – я даю людині шанс, навіть якщо він спершу мені не подобається. Спілкуюся з ним, дізнаюся його ближче – не фізичні! Приймаю залицяння, пізнаю людину краще.

Адже найчастіше той, хто нам призначений згори, спершу виглядає звичайним і «не тією людиною». Якщо не дати йому шанс, то не придивишся і упуститиш найважливіше. Тобто я роблю хоч щось (а по суті – багато) для того, щоб одного дня стати дружиною. Але коли прийде заміжжя і хто буде моїм чоловіком – вирішувати не мені. І я це розумію.

Або якщо я мрію про будинок, то я не просто милуюся картинками або заздрю ​​чиїмось домівкам, я дізнаюся ціни на ділянки, вивчаю, де б будинок побудувати було ідеально, з чого його побудувати, малюю планування, які мені подобаються. А потім, крок за кроком, і можливо, не дуже швидко, по цеглинці йду до своєї мрії. Накопичили грошей на землю – купили ділянку, не поспішаючи почали будувати. Або придбали готовий будиночок, але подалі від міста, де він дешевший.

Дякувати

Дуже часто про це ми і забуваємо. Фокусуємося на тому, чого немає, забуваючи про те, що вже дано. Моя знайома – мама чотирьох чудових доньок, шалено мріяла про сина. І довгий час це було її нав’язливою ідеєю, що вона погана дружина, що чоловікові не народила спадкоємця, що дівчатка – марна трата часу, заміж вийдуть і розлетяться. Вона шкодувала саму себе, переживала і не відчувала до дочок особливого тепла.

Один раз вона потрапила в будинок іншої матері, у якої було п’ять синів – і жодної доньки. Та молила Бога про дівчинку, але марно. Жартома вони запропонували один одному помінятися, поділилися своїми проблемами, переживаннями. Але найціннішим стало для моєї знайомої те, що вона побачила з боку. Її дочки спокійно гралися з ляльками і будиночками, прибирали за собою посуд, співали пісні, танцювали. А п’ять доблесних лицарів весь час бігали по стелі, трощили все на своєму шляху, билися, перевертали весь будинок догори дригом.

Прийшовши додому, вона вперше замислилася про те, як їй пощастило, як Бог її вберіг від гучних звуків і битв. Яке щастя – дівчатка, які допоможуть по дому, проблем не створюють, вчаться добре, ніжні й ласкаві. Як вона говорила, її в той момент «відпустило», мовляв, Слава Богу! Подяка заповнила її серце, вона перестала себе відчувати ущербною. І через рік народився син. Абсолютно незаплановано.

Бути вдячними за все те, що вже дається. А дається багато. Більшості з нас є, де жити (навіть якщо це житло не окреме і не своє). А є мільйони людей, які живуть на вулицях, в коробках, в підвалах. Нам є, що поїсти. У нас є рідні і близькі. Ноги, руки. Багато чого нам уже дано, але не цінується.

Бути вдячними без претензій – а коли ж це станеться? Перемикатися весь час на подяки. Нехай у мене немає свого будинку, спасибі, що у нас є можливість знімати квартиру і жити окремо від батьків. Нехай у мене немає великої шафи з сукнями, дякую за те, що у мене вже є чотири дуже красивих сукні, швейна машинка і талант до шиття. І так далі.

Коли ми вміємо бути вдячними, мрії збуваються швидше. Адже кому хочеться балувати подарунками стару з казки «Про рибака і рибку»?

Їй же весь час мало і не так, весь час треба більше (правда, і результат такого життя закономірний).

Якщо ви будете робити все це, ви відчуєте, що напруга зменшується, жити простіше і радісніше, а бажання стали виконуватися легше і швидше. А якщо вони ще не справдилися, то ви хоча б не відчуваєте на цю тему депресії, а ваші руки послабили хватку на бажанні, за яке вхопилися. Значить потрібно продовжувати йти вперед, все правильно, і свого часу ви побачите паростки від посіяних насінин.

За матеріалами

Любиш розвиватися та отримувати нові знання та досвід поки усі навколо деградують? Тоді підписуйся на нашу спільноту у ФЕЙСБУЦІ! Не будь як всі! Будь ліпшою. Будь розумнішою та мудрішою! Підписуйся!

 

facebook.com/dyvosvit20