Є люди, для яких можливість залишитися в рідному місті куди краща, ніж перспектива відкривати не знані раніше куточки планети. Але є ті, хто закордонний паспорт завжди має при собі… Про всяк випадок! Науковці провідних університетів світу провели низку досліджень і дізналися, який людський ген відповідає за бажання подорожувати.

Не має значення, як ви називаєте жагу подорожувати: любов’ю до мандрів або звичайною допитливістю. Але факт залишається фактом – скільки б відпусток ви не брали, все одно не зможете втамувати спраги до відкриття нових куточків планети чи навіть рідної країни.

Згідно з останніми дослідженнями, бажання мандрувати може бути закладене на генетичному рівні. Учені виявили й описали новий «ген жаги до подорожей» DRD4-7r.  Це мутаційна форма гена DRD4 – рецептора дофаміну.

Науковці з’ясували, що лише 20% населення планети володіють ним. Ген 7r здебільшого є в тих народів, які колись мігрували на далекі відстані. Один із дослідників Каліфорнійського університету Чуаньшен Чень у 1999 році зробив висновок, що в цивілізацій, які мігрували подалі від Африки (можливо, місця, де з’явилась перша людина), ймовірність виникнення носіїв мутації  DRD4-7r значно вища. Проте науковець і його колеги мали на увазі лише «допитливість і невгамовність».

Незалежне дослідження провів Девід Доббс, дещо заперечивши гіпотезу колег із університету Каліфорнії. На його думку, мутації DRD4-7r пов’язані з тим, що деякі люди схильні ризикувати, відкривати нові місця, ідеї, їжу, людські взаємини, наркотики чи навіть секс. «Носіями цього гена керують зміни, рух і пригоди», – вважає Доббс. Як і Чень, він пов’язує мутації DRD4-7r з Великим переселенням народів.

Однак не всі науковці погоджуються, що саме DRD4-7r – рушійна сила подорожей і бажання отримувати нові враження. Один із таких учених – Кеннет Кід із Єльського університету. Він переконаний, що «генетика так не працює» і «не можна зводити дослідження поведінки людини лише до одного гена».

Аби підтвердити власну гіпотезу, Доббс консультувався з генетиком Джимом Ноонаном. За його словами, здатність людини досліджувати й відкривати щось нове лежить у межах функцій 2 систем: кінцівок і головного мозку. Кожен вид має унікальний набір відхилень у їхніх межах, відтак поведінка буває різною.

Не можна не згадати про дослідження Гаррета ЛоПорто із Гаффінгтон Пост. Хоча ген DRD4-7r може бути справді цікавим для досліджень, усе ж не варто забувати про його зв’язок із загальною поведінкою неандертальців. ЛоПорто переконаний: навіть якщо носії цього генетичного варіанта «надзвичайно винахідливі, новаторські та творчі», «схильні до зміни місць і оточення», вони можуть бути «некерованими».

Тож якщо у вас виникло різке бажання покинути роботу й поїхати якнайдалі протягом найближчих кількох місяців, переконайтеся, що ви думаєте раціонально. Хоча… Куди цікавіші незаплановані подорожі.

Приєднуйтесь до групи Вар’ят в Facebook і стежте за оновленнями. З нами цікаво!