Саморозвиток

Майстерність проти конкуренції

Ми часто чуємо заклики до того, щоб зміцнювати конкурентоспроможність! Країни, продукції, товарів, послуг…

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Конкуренція… Конкурентна боротьба… Конкурентні війни. Але чи це той напрямок, яким слід рухатися? Останнім часом все частіше мені приходить думка про те, що конкуренція – невірний вектор розвитку. Їй є інша альтернатива, і ім’я їй – майстерність.

Потрібно не боротися з іншими, а творити, напрацьовувати переваги в своїй діяльності. Це дає можливість слідувати шляхом згоди, і в першу чергу – згоди з самим собою.

«Я не буду судити і порівнювати. Моя справа – творити!» – сказав Вільям Блейк (1757-1827), англійський філософ, художник, вчений, найбільша фігура не тільки свого часу, але і дня сьогоднішнього. Гімни ряду країн містять заклик до творення. Наприклад, в гімні Киргизії є рядок «Свою долю творити!»; в гімні Азербайджану – «Створюй, мрій, твори!».

Набагато ефективнішою, ніж спроба обігнати іншого, має бути спрямованість на те, щоб найкращим чином зробити свою власну роботу, порівнюючи її не з іншою, чужою, а з власною вчорашньою. Тут цілком доречний термін «бездоганність» – як якийсь маяк, до якого варто прагнути. Маяк бездоганності.

Це не горезвісний перфекціонізм, коли втрачаючи міру, переходиш кордон доцільності дії. Бездоганність – результат майстерності, якому можна навчитися не тільки за книжками, а в процесі спостережень за майстром, власних зусиль у напрацюванні досвіду, і творчої радості від позитивного результату. Майстерність не дається вмить і відразу, як не можна відразу сісти на шпагат. Вірніше, сісти-то можна – а ось встати після цього як?!

Начебто все зрозуміло і само собою зрозуміло. Але чомусь ми, не замислюючись, слідуємо словами і справами за вирваними з контексту іншої культури закликами до розвитку конкуренції. Та ось тільки розрухи від цього якось не стає менше.

Звичайно, це не просто. Знайти своє місце – це серйозна і відповідальна праця. Але якщо місце визначено – це саме та грубка, від якої можна танцювати далі; саме та точка опори, яка дасть можливість перевернути свій невлаштований світ і поставити його з голови на ноги.

Одного разу в своєму житті я отримала урок, який засвоїла міцно: у відповідь на мої бійцівські домагання на рівність (мають підстави тільки в потенціалі) дуже шанована мною людина сказала мені наступну фразу: «Хочеш бути в рівних умовах – тягни. Не можеш – знай своє місце. Визнач його для себе і дотримуйся». Це була хороша мотивація, тому як людина була значима і її повагу треба було заслужити.

Довелося серйозно попрацювати, визначившись з собою, своїм тодішнім місцем, вектором розвитку та ритмом прямування цьому вектору. Було непросто, але виявилося ефективно.

Йшов час, майстерність у вибраній справі росла, не забарилися з’явитися і видимі результати. В першу чергу для себе і близького оточення. І на своєму  власному досвіді я відчула переваги такого підходу. Він відкидає смуту, підвищує ясність і визначеність, соціальний рейтинг і якість життя повзе вгору. Сам визначаєшся – звинувачувати нікого і ні в чому.

Помилка вийшла? Ну, так виправ! Вогник завжди в багатті горить – потрібно тільки вчасно підкидати дрова. Та й конкуренція не страшна, коли справа йде на лад.
Так куди ж нам рухатися – до конкуренції чи до майстерності? І не треба говорити, що одне іншому не заважає. Це різні шляхи.

За матеріалами