Психологія

Куди йде наша енергія

Тривожні думки вносять розлад у наше життя. Ми постійно прокручуємо в голові ймовірні негативні сценарії, цим самим притягуючи проблеми. В результаті стаємо напруженими, нервовими, стурбованими. Такий стан може навіть відбитися на тілесному здоров’ї.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Помилка мислення, яка стає перепоною для щастя, – це тривожність. Наскільки часто ми занурюємося в фантазії типу «що якщо…»? І до чого призводять подібні думки?

У ці моменти розум схожий на рибу, яку витягли з води.

Тривожність – реакція на біль і печаль

Неконструктивні думки, породжені розумом, крутяться в голові і тягнуть за собою тривогу і занепокоєння. Така людина виглядає нервовою і заклопотаною. Умовляти її заспокоїтися – марна справа.

У подібному стані нам необхідно встати, походити, щось потримати в руках, перекусити. Тобто, зробити хоч щось, аби не опинитися наодинці зі своїми думками.

Така тривожність – це реакція на біль і печаль, які прийдуть слідом за проблемою. Виникають безпричинні очікування неприємностей, передчуття біди. І ми перебуваємо в постійному її очікуванні.

Чим більше ми фіксуємося на проблемах, тим більша ймовірність того, що вони відбудуться. Заспокоювати тривожну людину марно. Вона може чисто формально погодитися, але тривожність нікуди не дінеться. Все рівно психіка перебуває в напруженому стані.

Занепокоєння – це процес, «відеоряд» думок, почуттів. І людина вже не належить собі, занепокоєння отримало владу над нею. Тривожність стає стійкою.

Далі цей стан трансформується:

• в соматичні збої (раптом кольне серце, заболить голова)

• психологічний дискомфорт (хвилювання, невпевненість, страх)

• неадекватне сприйняття певних аспектів дійсності (бачення загроз там, де їх в реальності немає)

• підміна життєвих позицій (пасивність).

Як працювати з тривожністю?

Не можна придушувати негативні емоції. В іншому випадку тривога відійде в підсвідомість, де і стане деструктивно впливати на організм.

Не лишнім буде вибрати з наведених нижче вправ відповідні для вас.

• Розглядаємо, яку історію складає ваш розум. Намагаємося подивитися на неї як відсторонений спостерігач, кажучи собі, що це не наше занепокоєння, а тимчасовий стан.
• Якщо тривожність нестерпна, скажімо собі: «Так, я готовий. Нехай я стану першою людиною, яка помре від неспокою». Далі дивимося, що трапиться після цих слів.
• При болісній тривожності спробуємо порахувати дихання – від 1 до 10, потім від 10 до 1, поки розум не знайде рівновагу.
• Переглядаємо своє ставлення до ситуації, що викликає тривожність, знижуємо її значимість. Переносимо свою увагу з думок про те, що може статися на думки про те, що можна зробити, щоб уникнути наслідків.
• Протягом місяця записуємо все те, що турбує. Як тільки виник тривожний стан, навіть з незначного приводу, записуємо.
• Якщо якась тривожна думка приходить в голову знову і знову, записуємо її стільки разів, скільки вона з’являється.
Якщо позитивні результати вже помітні, не припиняємо виконувати вправу. Через місяць корисно прочитати все те, що ми записали.

За матеріалами