Психологія

Кліпове мислення. Що це таке

Все частіше і частіше зі сторінок ЗМІ та телевізійного екрану озвучується думка, що багато проблем сучасної молоді пов’язані з кліповим мисленням.

Підписуйся на нашу сторінку у Фейсбуці!

Спробуємо розібратися, що ж це таке, і яким чином воно може впливати на:

– сприйняття навколишнього світу;
– здатність до аналізу інформації;
– систему морально-етичних цінностей.

Сlip в перекладі з англійської означає «вирізка; швидкість (руху); уривок з фільму, нарізка». Термін «кліпове мислення (КМ)» більше співвідноситься з останнім значенням і відсилає до принципів побудови музичних кліпів. Точніше до тих їх різновидів, де відеоряд являє собою слабо пов’язаний між собою набір образів. За аналогією, при кліповому мисленні – навколишній світ перетворюється в мозаїку розрізнених, мало пов’язаних між собою фактів. Людина звикає до того, що вони постійно, як в калейдоскопі, змінюють один одного і постійно вимагають нових.

Якщо подивитися з боку аналізу інформації, то володар КМ оперує тільки змістом фіксованої довжини і не може працювати з семіотичними структурами довільної складності. Зовні це проявляється в тому, що людина не може тривалий час зосереджуватися на будь-якій інформації, і у нього знижена здатність до аналізу.

Природно, людина не народжується з таким мисленням. Воно виробляється при тривалому споживанні інформації в мозаїчному і препарованому вигляді через музичні канали та ЗМІ.

Кліпове мислення не смертельне, але і не нешкідливе.

Перш за все, воно впливає на успішність навчання. Для сучасного підлітка подужати що-небудь з класичної літератури XIX століття – вже надзавдання. Чи не тому такою популярністю користуються всілякі дайджести та готові твори.

Проведені експерименти показують, що різко знизився коефіцієнт засвоєння знань. Старшокласників попросили відповісти на ряд виключно простих питань з програми попередніх років навчання. Вибирався тільки той матеріал, незнання якого оцінювався у відповідному класі на двійку. Результати показали коефіцієнт на рівні 10%.

Інша сторона кліпового мислення – ослаблення почуття співпереживання, відповідальності.

Небезпека ще полягає і в тому, що виник ефект зворотної дії, і ЗМІ, телебачення самі стали підлаштовуватися під виховану ними аудиторію.

Наприклад, текст в статтях стає сильно фрагментованим, розбитим на розмежовані смислові блоки невеликого – два-три абзаци – обсягу. Він насичений великою кількістю коротких фраз, і головна його задача – створити не логічне, а емоційне ставлення до подій. В результаті роль читача зводиться до простого споживання інформації.

Така форма подачі матеріалу виявилася дуже зручною для комерції. Спираючись тільки на емоції, легше змусити людину керуватися отриманою інформацією в повсякденному житті. А для закріплення ефекту використовуються посилання на «авторитети», що виливається прямо-таки в гіпертрофований інтерес до життя богеми.

З’явилися цілі серії книг, написані в стилі спілкування в чатах, по ICQ або щоденникових записів. Знімаються фільми, побудовані на принципах кліпової техніки. Тобто система починає відтворювати саму себе і власних споживачів.

Але від стилю мислення багато в чому залежить успішність по життю. Програми вузів набагато складніші за шкільні і вимагають сприйняття і переробки набагато більшої інформації. У сучасному бізнесі без умінь аналізувати, виокремлювати суть і приймати на основі цього рішення, взагалі неможливо стати успішним менеджером. Одна з головних вимог в ньому – здатність вибудовувати ланцюжок з послідовності дій від існуючого положення до поставленої мети. А створення таких ланцюжків має на увазі наявність «тривалого» мислення. Звідси, виникнення цілком реальної небезпеки, що носії КМ будуть витіснені на становище аутсайдерів.

Як же боротися з кліповим мисленням?

У деяких країнах, де стали усвідомлювати його небезпеку, розробляються спеціальні тренінги, де навчають зосереджувати увагу на одному предметі і утримувати стан концентрації протягом тривалого часу. Але найбільш доступний метод – це все-таки читання (природно, не кліпової літератури).

На відміну від ТБ, де відбувається кероване сприйняття, при прочитанні художнього твору доводиться самостійно вибудовувати образну систему. А всіляке закріплення прочитаного – обговорення, конспектування і т. д. сприяє виробленню вміння аналізувати, встановлювати зв’язки між явищами, і в кінцевому підсумку призводить до руйнування мозаїчної, фрагментованої картини світу.

За матеріалами